admin ПРО СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОЇ СИТУАЦІЇ, ДЕРЖАВНО-ЦЕРКОВНИХ ВІДНОСИН В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ У 2020 РОЦІ
Лендєл Маріанна Василівна,
начальник відділу у справах релігій, організаційного та
фінансового забезпечення управління національностей
та релігій облдержадміністрації
ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ЕТНОКУЛЬТУРНИХ НАДБАНЬ НА ЗАКАРПАТТІ
Сергієнко Тетяна Степанівна,
голова громадської організації «Закарпатське
обласне товариство чеської культури»,
кандидат історичних наук
ТОВАРИСТВУ ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЗАКАРПАТТЯ ім. ГНЄВИ ВОЛОСЄВИЧ – 25 РОКІВ
Федорчук Людмила Миколаївна,
заступник голови Товариства польської культури Закарпаття
ім. Гнєви Волосєвич
Про стан виконання у 2020 році Плану заходів із реалізації в області Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року
Про виконання Плану заходів із реалізації в області положень Протоколу XIV засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури
Про виконання Плану заходів з реалізації в області положень Комюніке 9-го засідання Міжурядової українсько-німецької комісії із співробітництва у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні
З ІСТОРІЇ РОМСЬКОГО ПОСЕЛЕННЯ СЕЛА ПІДВИНОГРАДІВ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ (СПОГАДИ СИНІВ ДАНИЛА, АРСЕНІЯ, ДАВИДА -БАРОНА РОМСЬКОГО ТАБОРУ ВЕНІАМІНА БОГАРА )
Богар Данило Веніамінович,
Богар Арсеній Веніамінович,
Богар Давид Веніамінович,
співголови громадської організації
«Романі Бахтало Дром»
У селі Підвиноградів протягом століть проживають дві етнічні групи – українці і роми. Попри те, що ромська спільнота живе у селі ще з вісімнадцятого століття, вона не втратила своєї ідентичності, зберегла самобутні традиції у побуті і суспільних відносинах. Про традиції, звичаї, побут, родинне коріння нашої великої родини ми розповіли у книзі «БАХТАЛЕ РОМЕНЦА!», яка видана нами в серпні 2019 року.
Зазначимо, що лише у двох ромських поселеннях області живуть роми- келдерари – у селищі Королево та селі Підвиноградів. Досі між собою йменуємо наше село по-старому – Ардів. Таку назву воно мало до приєднання Закарпаття у 1945 році до України. Через свої переконання і традиції роми досі живуть відособлено від сільської громади. Водночас, Закарпаття для ромів Підвоноградова –рідна земля. Україна – наша Батьківщина. Ми хочемо жити у мирі та злагоді з усіма сусідами.
Прізвище Богар у ромському поселенні має третина жителів. Ми, три сини родини Богар – на конкретних прикладах хочемо поділитися досвідом, як роми завдяки природним здібностям змогли не тільки виживати у скрутних життєвих обставинах, але й гідно долати їх. Наша родина змогла завдяки підприємницькій діяльності та праці власними руками певних матеріальних і фінансових статків і створила відповідні умови для гідного життя. Цьому навчаємо і своїх дітей.
Наші предки багато зробили не тільки для розвитку ромської громади, але і для становлення приватного тепличного господарства у Виноградівському та Іршавському районах. Роми завжди були мудрими і спостережливими. Вміли навчатись новим видам ремесла, змінювати і підлаштовувати відповідно до певних історичних умов профіль роботи. Вміли виживати у мінливих соціальних умовах, пристосовуватись до них. Сьогодні це називають креативністю. При цьому пам’ятали накази старійшин і не забували ромських звичаїв і традицій. Мабуть тому громада підвиноградівських ромів вирізняється від інших побратимів по етносу. Наші жінки і дівчата носять і сьогодні традиційне яскраве ромське вбрання, яким виділяються з людського натовпу, підкреслюючи свою ідентичність і самобутність. Відрізняємось і тим, що зберегли мову, якою розмовляли наші прадіди, розмовляємо ми і будуть розмовляти наші онуки. Вирізняємось і тим, що наша родина є досить забезпеченою. Живемо у зручних і добротних будинках, яких у підвиноградівських ромів багато. Їздимо на сучасних легкових автомобілях. Нас часто звинувачують у тому, що ми не знаємо своєї історії, своїх коренів. Це не так.
Дійсно, через особливість життя ромів ми не змогли письмово задокументувати історичні події нашого життя від далекого минулого до сьогодення. Але усна історія зберігає інформацію про наших родичів і вона передається наступним поколінням. Відомості про непросте життя наших предків в основному зберігають, мабуть, як і всюди, жінки – матері та бабусі.
Підвиноградів – одне з багатьох сіл Закарпатської області, в яких вже понад триста років проживають роми. Перша згадка про ромів, а вони на той час називались цигани, у селі Ардовець (по старому Ардів) з’являється у 1726 році. Михайло Гвоздьо у своїй книзі «Ардовець (Підвиноградів): минуле і сучасне», наводить історичні джерела, документи, відшукані у Державному архіві Закарпатської області, філіал якого знаходиться у місті Берегово. В них згадуються роми Лайош Лаци, Кати Адам, Шерші Ласло, Андраш Каліус. У 1779 році в селі жили тільки дві ромські родини. З історичних документів того часу відомо, що основним заняттям ромів було ковальство (обробка і виготовлення сучасних знарядь праці), виготовлення дзвоників для великої і дрібної худоби та ремонт металевого посуду.
Зі слів старожилів села, поселення ромів знаходилось в іншому місці, ніж тепер, у нижньому кінці села в районі під назвою Тийглярня. Це було пов’язано з тим, що в кінці ХІХ – на початку ХХ століття відбулась певна перекваліфікація ромів. Одні і далі робили з саману вальки, інші ж виготовляли повноцінну будівельну обпалену цеглу. У той період у краї розпочався будівельний бум. Почали зводити два- і триповерхові будівлі, де використовували тільки обпалену цеглу, а не вальки із саману. Багато ромських родин оволоділи новим ремеслом. Оскільки неподалік був ліс, то це виявилось досить зручно. Це був досить тривалий і клопіткий процес. Він потребував нових знань і навичок, зате дозволяв чесно заробляти гроші. Але місцевість, де відбувалось випалювання цегли, стала непридатною для проживання, оскільки її понівечили численні ями, звідки бралася глина, а також розташовувалися випалювальні печі.
За легендами, на початку ХХ століття роми за вартість коштовної піпи (таку назву мала курильна трубка, виготовлена ще за часів Австро-Угорщини) придбали у власність землю у селянина Вантюха (за іншими даними – Лені або Леньо) у верхній частині села і там оселились. Кілька родин займались ковальством, лудінням (ремонтом металевого посуду), виготовляли та ремонтували деякий сільськогосподарський реманент. Ходили по селах, продавали або вимінювали вироби на сільськогосподарські продукти. Інші виготовляли для селян вальки (необпалену цеглу).
Друга світова війна та повоєнний період різко погіршили життя ромів не тільки села, а й усього краю. Було зруйновано господарські та торгові зв’язки з населенням, яке відійшло до тодішньої Чехословаччини та Угорщини. З’явилолсь багато промислових товарів, що витіснили ремісничі вироби, які виготовляли роми. Вони продовжували жити у власних невеликих будинках, не багатих, як усі малоземельні селяни краю.
У 1954 році в СРСР розпочалося освоєння цілинних земель у Казахстані. Країна потребувала в тому регіоні робочих рук. Тому під приводом освоєння цілинних і перелогових земель, весною 1957 року було вирішено відправити туди і ромів Закарпаття. Їм надавались «підйомні» – певні кошти на проїзд, оплачувалась вартість квитків, виділялись місця у товарних і пасажирських вагонах. Тільки одна велика родина ромів – Старого Нация (нашого прадіда) залишилася у селі. Це була численна родина Форкошів: Ігната Ігнатовича (дідо з батькового боку), Йосипа Ігнатовича (дідо з маминого боку). Загалом всі його п’ятеро дітей не піддались агітації і залишились у селі. З ними залишились ще брати і сестри дружини Юлії, всього близько 20 сімей.
На цілині ромів розмістили у необжитому степу. Жили у тимчасових наметах. Були великі проблеми з продовольчими товарами, почали голодувати. Тому на зиму старійшини вирішили – всім ромам повернутись додому, в Підвиноградів. Так зробили роми і з інших населених пунктів краю (Королева, Ужгорода, Хуста та інших сіл і містечок Закарпаття).
Секретар Підвиноградівської сільської ради Антон Білак сприяв тому, аби ромам виділили земельну ділянку – новий болотисий пустир за селом, за що здобув від селян несхвальні відгуки. Роми знову оселилися у селі. Ромські будинки розміщувались спочатку в північному кінці вулиці Партизанської. Перші роки після повернення були катастрофічними для ромів. Вони приїхали під зиму, їхні колишні житлові приміщення були розвалені. Жили у землянках, тимчасових наметах, голодували. Виживали за рахунок того, що чоловіки виготовляли на продаж або обмін традиційні ромські вироби. Тому і зупинимось детальніше на видах ромських ремесел, оскільки вони свідчать, що роми – майстрові творчі люди. Вони завжди жили з того, що виготовляли, продавали або вимінювали на продукти харчування свої ремісничі вироби.
Це найбільш працемісткий вид роботи, який потребує певних змін і навичок. Тут поєднуються не тільки знання з паянням металу, але й уміння вирізати, з’єднувати листи, працювати на висоті. Це вміння роми здобували ще за часів Австро-Угорщини. Проте особливо затребуваним воно стало у 60-70-х роках минулого століття відколи розпочалось індивідуальне будівництво. Ромів почали запрошувати на жерстяні покрівельні роботи, які непогано оплачувались.
Багато добротних стріх зроблено членами нашої родини. Та найкраща з них – стріха у китайському стилі, зроблена у селі Пийтерфолво на Виноградівщині для родини Іллєш. Виготовлена майже 40 років тому, вона і сьогодні радує господарів. Шви ніде не розійшлися. А водостоки у вигляді драконів, прикрашених шипами, надають особливого колориту будинку.
На сьогодні найбільшим попитом на працю ромів, яка достойно оплачується, є будівництво водостоків. Спочатку роми працювали лише в Закарпатті. Пізніше вони стали затребуваними в інших регіонах як України, так і Молдови, Білорусії. Ми виконуємо роботи з установлення водостоків на замовлення господарів, інколи з «царським» оздобленням. Індивідуальним для кожного будинку, враховуючи потреби і смаки замовників.
Для цього необхідні різноманітні неабиякі навички з паяння металу, вирізання, оздоблення прикріплювання до карнизів, стін. Працювати доводиться на високих будинках. Відповідно така праця добре оплачується, що дозволяє нам, у свою чергу, будувати і власні будинки, купувати автомобілі.
Напередодні Великодня, використовуючи традиційну ромську техніку «зшивання і пропаювання», виготовляли з жерсті різноманітні форми для випікання пасок. При цьому пропонували для різних регіонів Закарпаття і різні за розміром і виглядом форми. Для етнічних угорців пропонували прямокутні. Для румунського населення – трапецієвидні. При цьому розміри форми були різні – від маленьких для дитячих кошиків, що їх несли діти до церкви, до середніх і великих для дорослих. Були форми і дуже великі. Величезні паски клались у великодні кошики з двома ручками. Їх несли до церкви для освячування двоє дорослих людей, Інколи, за потреби, форми для пасок виготовлялись на місці. Роми розносили їх по хатах і пропонували господиням. Між старійшинами ромських таборів були певні домовленості. Аби не виникала конкуренція при продажу ромських виробів, кожна громада мала свою певну територію. Наприклад, роми Півдвиноградова продавали свої вироби у селах на захід від села. Роми Королева – відповідно у східному напрямі. Виготовленням і продажем товарів займалися в основному чоловіки.
Буквально за кілька тижнів після Великодня починалось сінокосіння, заготівля сіна для худоби. Для цього у кожного косаря мала бути так звана точкура – пристрій для точильного каменя. Це спеціально виготовлена довгаста ємність, у яку клався точильний камінь.
Точкури мали спеціально припаяні вушка, через які проходила міцна мотузка. Нею ємність закріплювалась на поясі косаря. Краї точкура спеціально загинались так, аби косар не міг поранити руки, коли виймав або клав у ємність точильний камінь, аби наточити косу. Крім того, вона мала бути ще й досить щільною, оскільки в ній, зазвичай, знаходилась невелика кількість води, щоб у певний сезон, у місцевість, де їхня робота була необхідна, аби ремонтувати коси. Через зональність Закарпаття сінокоси проходили по черзі – спочатку в низинних районах, а потім у передгірних і гірських. Тому період виготовлення точок міг бути до двох і більше місяців. Здається, що ємність для каменя проста для виготовлення, але теж потребує певних вмінь і навичок. Не кожен спроможний виготовити простий на перший погляд і вкрай важливий сільськогосподарський реманент. Проте, він якраз і свідчить про співпрацю у господарстві ромської громади з місцевим населенням. Вміння запропонувати саме ті товари і послуги, в яких жителі відчували гостру потребу, – це свідчення віками виробленої інтеграції.
Ще один необхцідний у селянському господарстві допоміжний пристрій, який виготовляли роми – можоловки. Він допомагав жителям низинних районів краю, які вирощували кукурудзу, лущити зерно з качанів. Механізовані пристрої для лущення кукурудзи винайшли набагато пізніше, і вони були досить дорогими для селян. Тому основна частина сільських господарів для очищення кукурудзи користувалась ще донедавна цими пристроями. Можоловки виготовлялись зі спеціальних сортів заліза і прикріплялись до шкіряного ременя. Вони мали гострі зуби, їх можна було підлаштувати індивідуально до долоні кожного.
Втім, ніщо так не шанувалось як серед ромів, так і інших мешканців, як ковальство. Майже у кожному селі був ром-коваль, який міг знайти для себе працю. Це і виготовлення сільськогосподарського реманенту: лопат, мотик, граблів, борон, необхідних металевих деталей для возів . Обладнання в кузні було дорогим, тому передавалось в родині по чоловічій лінії. Для роботи використовували різноманітні молоти, щипці, ковальські міхи для роздмухування вогню на ковальні, спеціальні ножиці. Будувалась ковальська піч, ємності для гартування виробів. Ще донедавна праця ромських ковалів була надзвичайно затребуваною, В кожному селі були кузні, де працювали роми. Вони давали можливість ковалю достойно утримувати свою родину. Пізніше кустарні вироби були замінені продукцією промислових підприємств і заводів. Вони витіснили працю ромів з ринку. З’явились у магазинах дешеві сільськогосподарські знаряддя праці, які раніше виготовлялись вручну. Сьогодні у господарських крамницях можна вільно купити вже готові ковані або виготовлені засобом лиття готові частини воріт.
Але попит на них у кінці 60-70-их роках був ще невеликим, оскільки коштували вони дорого, а населення було неплатоспроміжним. Заможними люди стали пізніше. Тоді і з’являється попит на ковані ворота. Але для своєї родини, для старшого сина Данила Веніамін Богар викував чудові ворота, які і сьогодні є прикрасою двору. Вражає майстерність коваля, м’якість форм, симетрія, оздоблення, що свідчить про високу майстерність нашого батька Веніаміна, спроможність гідно заробляти на життя, бути лідером громади, навчити своїх дітей цьому ремеслу. Проте, сьогодні вироби ромських ковалів замінили типові стандартні заводські заготовки. На жаль, сьогодні в Закарпатті серед ромів ковалів-професіоналів майже не залишилось.
За часів, коли Закарпаття входило до складу Чехословацької Республіки, у краї працювало кілька невеликих ливарних підприємств, які виготовляли з чавуну грубки-буржуйки. Відомим виробником був металургійний завод Фрідешева на Мукачівщині. Такі печі були гарно оздобленими і досить дорогими. Їх купляли в основному заможні родини. Серед менш заможних селян попитом користувались грубки, виготовлені ромами, так звані шпори. Їх було кілька варіантів – від прямокутних з поверхнями для приготування їжі і випічки тіста до круглих на невеликих ніжках. Спочатку в радянські часи такі товари для населення промисловими підприємствами майже не виготовлялись.
Саме в цей час попит на «циганські шпори» (маленькі печі, де використовували дрова) серед місцевого населення був значним. Цим скористались роми. Грубки добре продавались особливо у сільських районах.
Це дозволило деяким родинам заощадити певні кошти. Розпочався період первинного накопичення капіталу.
У середині 1960-х років набув поширення новий вид господарської діяльності серед населення: вирощування розсади ранніх овочів у тепличках. Адже весна у краї розпочинається на місяць – півтора раніше ніж у центральних і східних регіонах України. Та і зими не завжди дуже холодні. Тому спочатку городню розсаду і вирощували у парниках, а потім висаджували у відкритий грунт. Роботи розпочинались у середині січня: підготовка насіння, посів, вирощування розсади. Саме для опалення теплиць були потрібні такі маленькі грубки.
Спочатку почалось масове зведення маленьких теплиць в Іршавському та Виноградівському районах, особливо у селі Зарічево. Пізніше з появою нових видів поліетилену – і великих. Цим і скористались підприємливі ромські родини, задовольняючи попит місцевих фермерів на свої вироби. Йшов взаємний і вигідний для всіх товарний обмін. Якщо спочатку роми з Підвиноградова на возах розвозили свій товар, то пізніше пересіли на «залізних коней» – легкові автомобілі. Навіть у наш час вироби місцевих ромських умільців користуються попитом. Завдяки організаторським здібностям членів нашої родини, їх підприємливості, ромські «буржуйки» обігрівають наших бійців у зоні АТО.
Підростали діти, створювались нові сім’ї, зводились нові будинки. Табір почав розростатись. Роми почали купляти у місцевих жителів сільські хати, перебудовували за своїм вподобанням по всій вулиці Партизанській, де проживали до кінця 80-х років минулого століття. Пізніше вся вулиця Партизанська стала ромською. В кінці 70-х років ромам було виділено додатково земельні ділянки під будівництво. Так з’явились нові вулиці: Каштанова, Ватутіна, Табірна, Київська, Нова. Загалом на сьогодні у місці компактного проживання ромів збудовано 96 будинків. За останні роки серед ромського населення стався своєрідний бебі-бум. Ромські родини багатодітні, що створює певні проблеми для підростаючого покоління. Діти теж створюють власні сім’ї, відокремлюються від батьків. Повним ходом іде викуп ділянок для будівництва нових ромських осель по вул. Борканюка, що викликає незадоволення мешканців.
Майже двадцять років знадобилось ромам Підвиноградова аби пристосуватись до нових умов життя, і все вони робили самотужки, без підтримки односельців – неромів. Тільки тоді, коли з Божою поміччю вони стали підніматись, зводити гарні новобудови по вул. Партизанській, викупляти у сільських мешканців будинки та земельні ділянки, коли дитяча народжуваність зрівнялась з неромською, місцеві жителі почали звертати більше уваги на ромів.
Завжди було проблемним питанням навчання ромських дітей у школах. Колись вчитель Кутлан, знаючи, що в ромських хатах немає годинника, аби вчасно зібрати дітей до школи, сповіщав про початок занять пострілом рушниці. Пізніше роми вчились в окремій невеликій шкільній будові, що була поряд з табором. Невелика частина дітей ходила до сільської школи.
Зараз у Підвиноградові живе численна ромська громада. Це понад три тисячі осіб, з яких дітей шкільного віку вистачить ще на одну сільську школу. Мешканці ромського поселення Підвиноградова розуміють необхідність отримання належної освіти. Ромською громадою у продовж кількох років порушується питання про будівництво школи, відкриття поблизу поселення дошкільного навчального закладу – дитячого садочка для ромських дітей, оскільки Законом України «Про освіту» передбачається обов’язкова підготовка дитини до школи. На жаль, більшість ромських батьків не можуть самостійно підготувати дитину до школи. А у місцевому дитячому садочку не вистачає місць навіть для неромських дітей. Тому й успішність ромських дітей вкрай низька. Діти, не маючи дошкільної підготовки, не можуть засвоювати складну програму, втрачають віру в себе і мотивацію до навчання. До сьогодні це гостре питання не вирішено.
Всього у поселенні понад 600 дітей шкільного віку. З них до 14 років – 429, а з 15 до 17 років – 178. У 2019/2020 навчальному році в Підвиноградівській ЗОШ І-ІІІ ступенів навчалося понад 550 школярів у класах-комплектах з дітей різного віку. Рівень їх навчальних досягнень відповідно до Критеріїв оцінювання у системі загальної середньої освіти (за 12-бальною системою) становить 1-3. Школу відвідують несистематично. У поселенні тільки кілька десятків мешканців вміють читати і писати. У таборі діє церковна школа, де навчають дітей читати Біблію. Тому ромську громаду надзвичайно хвилює рівень навчальних досягнень підростаючого покоління.
Важко поламати негативні стереотипи стосовно ромів, які нібито не хочуть вчитись. Хочемо, але це питання може бути вирішено тільки зусиллями двох громад – ромської і неромської. Роми мають власну культуру та звичаї, яка відрізняється від культури односельців. Але світ тому і прекрасний, що у ньому є етнічне розмаїття. Вчимося поважати один одного, жити поряд! Передусім слід допомогти у підвищенні освітнього рівня ромської молоді.
У 2015 році, з метою захисту прав ромів, була створена Громадська організація «Романо Бахтало Дром». Засновниками її є брати Богари – Данило Веніамінович, Арсеній Веніамінович і Давид Веніамінович. Організація була створена задля покращення життєдіяльності ромів, інтегрування ромських громад до українського суспільства.
Перші два роки організація функціонувала без будь-якого стороннього фінансування, за власні кошти засновників. В останні два роки, представникам ромської громади Виноградівщини почав надавати допомогу у виконанні програмної діяльності громадської організації Міжнародний фонд «Відродження».
Один із засновників організації Арсеній Богар за результатами відкритого конкурсу призначений на посаду радника голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області. Після цього в рамках ГО було створено «Правовий центр ромів Виноградівщини».Загальна чисельність ромів Виноградівщини становить понад 10 тисяч осіб. Керівником правового центру ромів є Давид Богар. Центр створено з метою інтегрування ромів до українського суспільства у правовому вимірі.
Це стосується насамперед рівності ромів в отриманні соціальних послуг, медицини, органів міграційної служби, правоохоронних органів, судових інстанцій, органів реєстрації актів цивільного стану та інших державних та недержавних інституцій.
Наприклад, цікавою та незвичною була проблема, з якою до правового центру звернувся один з мешканців села Півдвиноградів. Питання стосувалось неможливості використовувати придбаний житловий будинок через перешкоджання доступу до нього з боку інших мешканців села. Сусіди самовільно припаяли до вхідних воріт навісний замок з ланцюгом.
З цього приводу між громадою села та ромською громадою виникла дискусія. Але завдяки зусиллям працівників правового центру питання було вирішено мирно. Після інценденту громада села Півдвиноградів висловила вдячність працівникам правового центру за активне сприяння врегулювання ситуації. Не менш цікавою була проблема отримання паспорту, з якою до правового центру звернувся молодий ром. Хлопець народився у пологовому відділенні Виноградівської районної лікарні на початку 90-их. Мати покинула немовля відразу після народження. Працівники пологового відділення самостійно зареєстрували його в органах реєстрації актів цивільного стану, придумали дитині прізвище та ім’я. Хлопець виховувався і ріс у дитячому – інтернаті «Берізка» у Виноградові. Досягнувши повноліття, ром вирішив перереєструвати свої дані, записавши біологічних батьків. Але в державних інституціях хлопець отримував усні відмови щодо проведення реєстраційних дій, які через неосвіченість не міг оскаржити. Саме це привело молодого рома до правового центру, на який він покладав останню надію. Питання було вирішено. З труднощами молодому хлопцеві протягом року вдалось отримати документи з правильним ім’ям і по батькові.
У серпня 2018 року до правового центру звернулась жінка-ромка, яка попросила допомогти їй у реєстрації після народження нею дитини, щоб отримати свідоцтво державного зразка. Через якийсь час працівники центру дізналися, що ромка народила дитину, яка згодом через 3-4 дні, померла в пологовому відділенні районної лікарні. За сприяння правового центру ромів слідчі розпочали кримінальне провадження за фактом неналежного виконання медичними працівниками обов’язків по лікуванню молодої ромки та новонародженого.
Необхідно відзначити, що з 2017 року допомогу правовому центру ромів надає правозахисник адвокат В.І. Ластівка. Він є кваліфікованим юристом. У 2011 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого, тривалий час працює у правовій сфері.
Нещодавно до ромського правового центру завітав відомий у світі фотохудожник Марк Невілл (м. Лондон, Велика Британія) та його партнери з м.Києва Марія Лазарєва та Олексій Лазарєв, яких зацікавила робота центру та діяльність ГО «Романо Бахтало Дром». Пан Невілл – випускник факультету мистецтв Редінгського університету в Беркширі та Голдсмітського коледжу в Лондоні, номінант на Пулітцерівську премію, автор кількох резонансних документальних фотопроектів у США і Британії. В рамках зустрічі п. Невілл провів фотозйомку в місці компактного проживання ромів села Підвиноградів. Зроблені світлини увійдуть до спеціального фотохудожнього проекту Марка Невілла, який буде презентовано найближчим часом у Німеччині.
Робота центру не обмежується лише наданнями консультацій. Останнім часом Арсеній Богар Активно займається питанням працевлаштування ромських жінок. Так, за допомогою працівників центу вдалось працевлаштувати понад 30 ромок на роботу до агропромислової фірми «Радуга» із збирання ранніх овочів – редиски. Такий досвід є унікальним для нашого краю, оскільки засвідчив бажання і вміння ромів добре працювати і чесно отримувати платню за виконану роботу.
Протягом всього часу існування діяльність ГО «Романо Бахтало Дром» була спрямована не тільки на вирішення правових проблем, але і будь-яких (без винятку) питань, що виникають у процесі життєдіяльності ромських громад Виноградівщини. Велика кількість ромів району є безробітними. Тому найбільше уваги громадська організація приділяє саме проблемі працевлаштування ромів як інструменту інтегрування ромських громад до українського суспільства. У 2019 році Виноградівською районною філією Закарпатського обласного центру зайнятості за активної участі ГО «Романо Бахтало Дром» було організовано та проведено ярмарок кар’єри «Освіта, робота, перспектива». Активними учасниками ярмарку були представники ромських громад Виноградівщини, яких зацікавили пропозиції щодо працевлаштування. Така співпраця показала, що роми менше замикаються у своєму оточенні, а прагнуть до чесної співпраці та інтеграцію в українську спільноту. Були спроби знайти роботу для жінок і в інших областях України, наприклад, у Черкаській, але це було дуже обтяжливо для ромських родин. Окремо слід зазначити, що діяльність ГО «Романо Бахтало Дром» стосується також і спортивної складової інтегрування ромських громад. Створено футбольну команду з числа підлітків – ромів Виноградівщини. На рахунку громадської організації багато інших корисних справ. Зараз головну увагу зосереджуємо на питаннях соціалізації ромів, подальшої інтеграції їх в українське суспільство. Маємо розуміння того, що ми відмінні за своїми традиціями і способами життя, у той же час такі же громадяни України, як і інші представники національних спільнот краю.
ТОВАРИСТВО ЦИГАН ЗАКАРПАТТЯ «РОМА»: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ, ЕТАПИ ЙОГО СТАНОВЛЕННЯ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Адам Світлана Йосипівна,
голова Товариства циган Закарпаття «Рома»
Упродовж всієї своєї історії проживання на Закарпатті до другої поровини 80-х років минулого століття ромське населення ніколи не мало власних громадських об’єднань. Причин тому декілька: і відсутність високоосвічених національних лідерів, здатних стати організаторами широких ромських мас, зневажання прав та свобод цієї національності, і майже повне ігнорування не лише соціально-політичних, культурних, але й елементарних людських прав, небажання самих ромів вступати в будь-які об’єднання, зумовлене традиційним супротивом всім законам та правилам, крім тих, що діють у їхньому власному таборі чи громаді.
Стан справ став мінятися на краще лише під час «горбачовської перебудови». Тоді ж і виникла необхідність в громадських ромських об’єднаннях для захисту законних прав та інтересів свого народу культурно-просвітніх, соціально-економічних прав – захисту та примноження ромських духовних надбань, підвищення загального культурного рівня ромів Закарпаття, ліквідації малописьменності ромського дорослого населення та створення умов для повноцінного розвитку ромської національності, як рівної серед національностей держави. Датою створення першого національно-культурного ромського об’єднання у Закарпатті – Товариства циган Закарпаття «Рома» є 1991 рік. При цьому варто відзначити, що воно було однією з перших організацій краю після товариств, що об’єднували українців, угорців та русинів. Засновницька конференція першого обласного ромського товариства була скликана 19 травня 1991 року. На ній були присутні 73 делегати від ромських громад обласного центру, Чопа, Мукачівського, Великоберезнянського, Перечинського, Берегівського та інших районів. Учасники конференції прийняли рішення про створення обласного національно-культурного товариства циган Закарпаття «Рома», затвердили його Статут, емблему та прапор, обрали правління. Очолили новостворене об’єднання два співголови – Йосип Адам та Аладар Адам.
Пізніше частина членів правління «Роми» дійшла висновку про створення ще одного ромського об’єднання – культурно-просвітницького товариства «Романі Яг». Засновницька конференція обласного товариства «Романі Яг» відбулася 22 травня 1993 року. Головою правління делегати обрали Аладара Адама.
З огляду на реорганізацію обласне національно-культурне товариство циган Закарпаття «Рома» займалося в основному питаннями реалізації соціального захисту ромів області, а обласне культурно-просвітницьке товариство «Романі Яг» – інформаційно-просвітницькою діяльністю та підвищенням культурного та освітнього рівня ромів.
Мета Товариства циган Закарпаття «Рома» – розвиток соціальної активності ромського населення краю, відродження ромської культури та ремесел. Товариство «Рома» дбає про зміцнення авторитету і впливовості громадських організацій ромів як на рівні самих громад, так і на рівні місцевих органів влади. У недалекій перспективі Товариство може стати основою громадсько-політичної організації цієї національної меншини. Потреба в ній гостро відчувається вже сьогодні. Організація тісно співпрацює з іншими циганськими товариствами з метою піднесення рівня життя ромських громад на території Закарпатської області.
Товариство є одним із засновників Конгресу ромів Закарпаття «Праліпе». Товариство охоплює такі напрями роботи:
Культурно-просвітницький – сприяє збереженню національної, культурної, мовної самобутності етнічної спільноти, пропаганда і популяризація ромської культури, виявлення і підтримка талановитих ромів, організація спортивних змагань, фольклорних свят, участь у регіональних міжнародних фестивалях, протидія шовінізму, націонал-екстримізму, дискримінації за національною та мовними ознаками, іншим антидемократичним тенденціям.
Соціально-економічний – соціальний захист ромів, допомога бідним і потерпілим, організація гуманітарної допомоги. Для піднесення ефективності соціальної роботи активом товариства систематично здійснюються дослідження економічного, соціального становища і рівня освіти ромського населення області, створення відповідної бази даних. У центрі уваги Товариства – працевлаштування безробітних ромів, поліпшення житлово-комунальних умов, відновлення їх традиційних ремесел.
Культурно-просвітній – піклування про дітей шкільного віку, залучення їх до дошкільних закладів, початкових класів та недільних шкіл з ромською мовою навчання, підготовка найбільш здібних молодих ромів до навчання у старших класах загальноосвітніх шкіл, середніх спеціальних та вищих учбових закладах, розвиток існуючих та створення нових ромських класів заочної форми навчання для дітей та молоді, які з певних причин не мали змоги здобути загальну середню освіту за денною формою навчання.
Вперше у 1998 році Товариством відкрито в м. Ужгород по вул.Богатирській ромську недільну школу, в якій діти вивчають ромську мову і літературу, українську мову, законодавство України, займаютьтся музикою, знайомляться з традиційними ремеслами. Фольклорний ансамбль «Сонячна Радванка», який функціонує на базі товариства (керівник Октавія Адам) з успіхом бере участь у мистецьких фестивалях не тільки в Україні, а й в Угорщині, Польщі, Іспанії, Македонії.
Правозахисний – безкоштовна консультативна юридична допомога ромському населенню в рамках реалізації проектів, які підтримані Міжнародним фондом «Відродження». В 2002 році започатковано проект для надання юридичної допомоги окремим жертвам нацистських переслідувань, який підтриманий фінансово Міжнародною Організацією Міграції (МОМ), штаб – квартира якої знаходиться у Швейцарії. Товариством створена база даних жертв Холокосту, які його пережили і жили на Закарпатті.
Міжнародний – налагодження співпраці ромських осередків з міжнародними асоціаціями, фондами, комітетами Червоного Хреста та державними структурами країн Заходу, потенційно зацікавлених у вирішенні проблем ромської меншини.
Методичний – організація конференцій, семінарів-практикумів, за участю тренерів, експертів, науковців Ужгородського національного університету.
Товариство «Рома» реалізує ряд проектів, які підтримані «Фондом сприяння демократії» Посольства США в Україні, Міжнародним фондом «Відродження» та іншими міжнародними інституціями щодо питань інтеграції ромів в українське суспільство. В ході реалізації проектів організацією проведено ряд конференцій, семінарів, тренінгів з питань проблематики ромів краю.
За останній період робота Товариства спрямована на соціалізацію ромських громад в суспільне життя України, зокрема Закарпаття. Вважаємо, що з огляду на велику етнічну різноманітність населення регіону, загальна увага органів державної влади та органів місцевого самоврядування до проблем ромської національної меншини є недостатньою. Ефективність міжгалузевого співробітництва та координація реалізації Стратегії інтеграції ромів в українське суспільство, а також можливості фінансового забезпечення виконання Плану заходів щодо її реалізації на період з 2013 по 2020 роки були обмежені. Недостатнє фінансове забезпечення Програми «Ромське населення Закарпаття» на 2016-2020 роки не дозволило реалізувати її в повному обсязі, що значною мірою впливає на подальшу соціалізацію та інтеграцію ромів у громадянське суспільство.
Ми закликаємо відповідні органи у ході реалізації адміністративн- територіальної реформи у регіоні забезпечити ефективне дотримання рекомендацій, наданих Міжнародною конвенцією всіх форм расової дискримінації, Радою Європи та Організацією з безпеки і співробітництва Європи у сфері національної політики щодо поліпшення становища ромів у контексті реалізації місцевих стратегій, програм та планів. Рекомендуємо провести оцінку діючої в області Ромської стратегії з точки зору дотримання прав людини, щоб підготувати основу для розробки нового документа з реалізації Стратегії інтеграції ромів в українське суспільство. Слід інституціоналізувати посади ромських медіаторів для користування їхніми послугами з питань полегшення доступу ромських громад до прав і послуг, в тому числі шляхом підвищення обізнаності про переваги освіти, сприяння розповсюдженню інформації щодо можливостей працевлаштування, забезпечення доступу ромських жінок до репродуктивних прав та прав у сфері охорони здоров’я, а також сприяти покращенню житлово-побутових умов ромського населення, забезпечення ромських поселень належним водовідведенням, облаштуванням під’їзних шляхів та освітленням.
На думку активу Товариства у зв’язку із закінченням строку дії Стратегії інтеграції ромів України в українське суспільство на період 2015-2020 року пропонуємо: Державній службі України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури та інформаційної політики України на основі набутого досвіду реалізації «Стратегії…» розробити Державну комплексну міжгалузеву Програму інтеграції ромів в українське суспільство на період 2021-2025 роки з відповідним щорічним фінансовим обґрунтуванням та визначенням отримання очікуваних кінцевих результатів.
Державна комплексна міжгалузева Програма інтеграції ромів в українське суспільство на період 2021-2025 роки повинна бути багаторівневою рамковою Програмою, що поєднує цілі та заходи на центральному, регіональному та місцевому рівнях, а також відображає структуру децентралізації об’єднаних територіальних громад.
Проект Програми пропонуємо внести на публічне обговорення та консультації з ромською громадськістю, а потім – на розгляд Кабінету Міністрів України.
Після обговорення та доопрацювання подати Програму на затвердження до Верховної Ради України.
Відповідальність за реалізацію Державної комплексної міжгалузевої Програми інтеграції ромів в українське суспільство на період 2021-2025 роки рекомендуємо покласти на Мінсоцполітики України, оскільки більшість заходів та їх результатів належить до компетенції цього міністерства, а координацію Програми, її моніторинг та звітність доручити Державній службі України з етнополітики та свободи совісті Міністерства культури та інформаційної політики України. На місцевому рівні в територіальних громадах поетапне розв’язання завдань Програми необхідно визначити у «Соціально- демографічних паспортах ромських поселень» на кожен рік окремо з визначенням щорічного кінцевого результату та наступним щорічним моніторингом виконання.
Реалізація даної Програми, на нашу думку, забезпечить часткове інвестування коштів на державному та місцевому рівнях у сталий розвиток ромського громадянського суспільства як важливого партнера влади та державних інституцій у ході підготовки України до вступу в ЄС. Кошти на реалізацію обласної Програми необхідно передбачити в Плані соціально – економічного розвитку області на 2021 -2025 роки.
ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ РОМСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ОБЛАСТІ У ПРАВОВИХ ПОСЛУГАХ ТА ДОСТУПНІСТЬ ДО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
Чічак Геннадій Вікторович,
голова Закарпатського обласного
благодійного фонду «Романо лунго трайо»
(«Ромське довге життя»)
Питання правового захисту представників ромської етнічної спільноти є ключовим у діяльності багатьох проромських громадських організацій, які працюють, як в Україні загалом, так і в Закарпатській області зокрема. У державній Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (схвалена Указом Президента України від 8 квітня 2013 року №201/2013 та відповідно у Плані заходів щодо реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 р. № 701-р) забезпечення правозахисту ромів також є пріоритетним завданням. Постійну увагу питанням захисту прав і свобод національних меншин, зокрема інтеграції в суспільне життя ромської національної меншини приділяють і Рада Європи та Європейський Союз.
Прийняття на світовому рівні Загальної декларації прав людини (ООН, 1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ООН, 1966 p.) і Факультативних протоколів № 1 і 2 до цього пакту, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (ООН, 1966 р.), на європейському рівні — Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (Рада Європи, 1950 р.) і Європейської соціальної хартії (Рада Європи, 1961 p., переглянута у 1996 р.) — створило потужну правову базу для визнання, дотримання і захисту прав людини у цілому світі.
Недостатній рівень правосвідомості ромів, відсутність доступу до юридичних послуг, а також проблеми у галузях освіти, медицини, соціального захисту та працевлаштування є одними з головних причин, які активізували ромський громадський рух в Закарпатській області на початку 1990-х років, що призвело до створення громадських об’єднань та формувань.
Отже правозахисний рух у ромських громадах Закарпаття нараховує вже близько 30 років і є одним із найдієвіших факторів у захисті прав ромів.
Велику увагу питанню правозахисту ромських громад області крім проромських товариств приділяють міжнародні організації. Основним міжнародним фондом, який з початку 1990-х років виділяє значні кошти на правозахист ромських громад України, є Міжнародний фонд «Відродження». що є підрозділом міжнародної мережі Фундацій Відкритого Суспільства. У структурі фонду питаннями правозахисту ромів займаються дві програми – «Ромська програма» та «Права людини та правосуддя». Саме за підтримки даного Фонду ромський правозахисний рух Закарпатської області активно розвивався.
Наша благодійна організація Закарпатський обласний благодійний фонд «Романо Лунго Трайо» (“Циганське довге життя”) заснована у 2002 році. Основними напрямками роботи фонду є подолання (в межах компетенції нашої організації), такої проблеми як ромофобія, надання якісних консультаційних послуг та належної правової допомоги представникам ромської національної меншини, надання їм шансу захистити та/або реалізувати своє право, вирішення питання налагодження взаємної довіри ромами і державними установами.
Для надання безкоштовної правової допомоги ромам у 2014 році при благодійному фонді був відкритий Центр правової інформації та консультацій «Рома». Центр функціонує відповідно до Типового положення про установу з надання безоплатної первинної правової допомоги (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2012 №483/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29березня 2012 р. за №474/20787). Центр відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення осіб про надання безоплатної первинної правової допомоги, надає правову інформацію, надає консультації і роз’яснення з правових питань, складає заяви, скарги та інші документи правового характеру (крім документів процесуального характеру) та ін., для чого тут до роботи залучаються кваліфіковані юристи.
Створення благодійного фонду «Романо Лунго Трайо» спонукали реалії, які свідчать, про те що дискримінаційна політика стосовно ромської меншини на сьогодні є досить поширеною. Роми є найвразливішою категорією в суспільстві, оскільки більшість із них, стикаючись із порушенням своїх конституційних прав, зазвичай неспроможні ані сформулювати свої правові потреби, ані захистити свої права. Незважаючи на декларований розвиток процесу демократизації в Україні, в країні й досі відбуваються масові порушення прав ромів, приниження людської честі та гідності. Не виконується ряд нормативно-правових актів, що спрямовані на захист прав людини, як із галузі міжнародного права, так і ті, що функціонують у рамках національного законодавства, зокрема Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Конвенція з ліквідації всіх форм расової дискримінації тощо. Саме тому для цієї вразливої соціальної групи є вкрай актуальними всі форми правової допомоги – від інформування до представництва інтересів у суді. Проте очевидно, що для їх упровадження передусім необхідно зрозуміти ситуацію, в якій перебуває ромське населення, можливості його доступу до різних видів правової допомоги, інструменти, які звичайно використовують роми для відстоювання своїх прав та інтересів тощо.
Наведемо ряд проблем і труднощів (окрім основної проблеми відсутності грошей) ромського населення краю: проблеми у сфері роботи; труднощі з оформленням документів; проблеми у сфері освіти; житлово-комунальні проблеми; проблеми з отриманням медичних послуг; проблеми у сфері володіння нерухомістю; недоброзичливе та упереджене ставлення з боку окремих працівників правоохоронних органів; дискримінація з боку суспільства в цілому та ін. Розглянемо більш детально окремі перераховані проблеми.
Отже, проблеми у сфері роботи насамперед виникають у ромів під час спроб працевлаштуватися. Через упереджене ставлення до людей ромської національності їх здебільшого не розглядають у ролі працівників. Роми постійно стикаються з відмовами саме через свою етнічну належність. При цьому вони цілком розуміють, що ситуацію ускладнює їхня малограмотність та відсутність документів. Проте разом з тим, на їхню думку, це не може стати на заваді під час влаштування на такі посади, як вантажник, різноробочий, пакувальник, двірник тощо, тобто за тими професіями, які не потребують спеціальних знань чи вмінь. Належність до ромської національності відлякує працедавців, і вони навіть не дають змоги таким пошукачам показати себе у роботі. Трапляються й випадки, коли ромів навіть із документами та середньою освітою не беруть на низькооплачувану, важку роботу без будь-якого офіційного оформлення. У результаті вони змушені працювати на сміттєзвалищах, шукаючи пластикову тару, металобрухт, папір тощо. Інший варіант зайнятості ромів – торгівля на ринках, робота на самих себе. Але й тут труднощів не менше. За словами ромів, перед ними постійно постають проблеми щодо пошуків місця на ринку, розвантаження товару, вони потерпають від міліцейських рейдів і стикаються з труднощами під час оформлення документів.
Проблеми з документами займають окремий пласт проблем серед ромів, який зачіпає майже всі інші сфери їхнього життя. Передусім турбує проблема оформлення паспортів, без паспорта більшість ромів не має змоги оформити й інші необхідні документи: прописку, довідки для влаштування дітей у дитсадок або школу, соціальні виплати тощо. Відсутність документів автоматично призводить до низки інших проблем, у тому числі щодо роботи: неоформлене працевлаштування, відсутність оплачуваної відпустки, трудового стажу, соціальних гарантій тощо.
Складною через оформлення документів є ситуація і з освітою ромських дітей. Батьки ромських дітей скаржаться, що через складність процедури оформлення відкладали влаштування дітей у школу на рік, а то й більше.
Ще однією значною проблемою, яка хвилює ромів, є погані житлово-побутові умови. Компактні ромські поселення є вкрай незадовільними для життя. Типовою для області є ситуація проживання ромських сімей у малогабаритних будівлях по 10–15 осіб, нестача питної води, відсутність енергопостачання та газового опалення в поселеннях Частина з них навіть могли б платити за надавані комунальні послуги, але не знають, яким чином це робити. Звідси випливає окреме коло проблем, пов’язаних із володінням нерухомістю. Зрозуміло, що власноруч побудовані споруди не оформляються відповідним до законодавства чином, через що частина ромів не мають узаконене місце проживання. Часто у ромів виникає така проблема як придбання нерухомості та оренда житла. Недовіра до ромів призводить до того, що рідко який власник квартири чи будинку наважується віддавати в оренду людям ромської національності своє житло на тривалий час. Стосується ця проблема і ромів, які виїжджають на роботу в сусідні області. У результаті ромам доводиться самим облаштовуватися у лісопарках або приміських територіях в області.
Незадовільні умови проживання ромського населення є причиною і високого рівня захворюваності серед ромів. Через віддаленість лікарень, не завжди уважне ставлення з боку медичного персоналу, відсутність документів роми часто навіть і не намагаються звернутися за медичною допомогою, обходячись народними засобами або й узагалі ніяк не лікуються. Це призводить до того, що частина хвороб переходить у хронічний стан і з часом загострюється, викликаючи серйозні проблеми зі здоров’ям.
Ще одна проблема, з якою стикаються роми, це недоброзичливе та упереджене ставлення як з боку населення, так і з боку окремих працівників правоохоронних органів.
Однією з головних чинників виникнення проблем серед ромів є відсутність у них будь-яких знань стосовно своїх прав та обов’язків, а також невміння себе захистити. Через це роми стають легкою мішенню для незаконних дій з боку приватних підприємств та з боку населення в цілому. Більшість ромів не знають ані того, які вони мають права, ані того, як захистити себе в разі порушення їхніх прав. Відсутність правової освіти призводить до постійного повторення таких ситуацій, які ніяк не вирішуються і врешті-решт стають нормою.
Тому серед шляхів подолання ромами проблем найбільше вирізняються такі: порада з родичами, товаришами, звернення до авторитетного члена громади, намагання домовитись з іншою стороною.
Основною перешкодою на шляху отримання кваліфікованого юридичного супроводу є матеріальна незабезпеченість ромського населення. Можна помітити, що матеріальний бар’єр для ромів є основним як на етапі вирішення проблеми загалом, так і на етапі звернення за кваліфікованою допомогою юриста. Відсутність коштів для отримання юридичної допомоги перекреслює весь шлях до вирішення проблеми, саме тому інші бар’єри є менш значимими. Більшість ромів не стикається з ними, адже від початку не має коштів, щоб розпочати свій правовий шлях.
З огляду на вище наведене можна зробити висновок, що роми найбільшою мірою потребують юридичної допомоги у кількох випадках. По-перше, це допомога в отриманні документів адже проблема правового статусу ромів досі стоїть дуже гостро. По-друге, це роз’яснення і поради юриста що і як треба робити. Окрім того, роми дуже часто потребують допомоги у складанні документів та представленні юристом інтересів клієнта. А низький соціальний і матеріальний статус більшості представників ромського населення, дискримінаційне ставлення до них, бюрократичний характер правових процедур, елементарна відсутність юридичних знань спонукають до необхідності створення спеціальних безкоштовних юридичних центрів, які б допомагали ромам інтегруватися в українське суспільство, надаючи послуги з вирішення тих чи інших правових проблем.
Тому наша організація Закарпатський обласний благодійний фонд «Романо Лунго Трайо» (“Циганське довге життя”) спільно з ромськими активістами, освіченою ромською молоддю та представниками органів місцевого самоврядування наполегливо шукає підходи до вирішення зазначених проблем і діяльність її спрямована саме в цьому напрямку. Адже громадські організації користуються більшою довірою серед ромів. Наведемо окремі проекти, які реалізовані нашим благодійним фондом за підтримкм Міжнародного фонду «Відродження».
У рамках реалізації проекту «Захист та реалізація соціальних прав ромського населення за співпраці з органами місцевої влади» було розглянуто та вирішено близько 110 звернень громадян ромської народності. Зокрема 40 звернень було з допомоги щодо питання паспортизації. Кожному заявнику була надана кваліфікована консультація щодо пакету необхідних документів, окремим було надано допомогу в отримані паспорта, в оформленні прописки та вклеювання фото, що вимагається законодавством при досягненні 45-річного віку. Було вирішено питання оформленя пенсії для жінки похилого віку, реєстрації двох новонароджених. Надано юридичну консультацію й здійснено супровід в отриманні виконавчого листа, який не видавався матері-одиначці більш ніж 9 місяців (без цього листа, вона не могла оформити виплати на дітей). Також нам вдалося отримати Ухвали про скасування судових наказів про стягнення заборгованості на суму понад 20 тис.грн. по справі двох осіб (за заявою Закарпаттяобленерго). Одній людині була надана допомога в оформленні свідоцтва народження для дитини, трьом особам – в оформленні соціальної допомоги, двом – в оформленні пенсії. Нашими юристами для п’ятьох осіб було підготовлено пакети документів на приватизацію житла, а для однієї надано допомогу з відновлення всіх документів, які згоріли в наслідок пожежі. Спільно з управління охорони здоров’я облдержадміністрації було вирішено питання фінансування витрат на лікування хворої в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України та оплати її проїзду і супроводжуючого до м. Києва та на зворотню дорогу. Вирішено питання продовження навчання в окремих щколах м.Ужгород випусків 9 класів представників ромської меншини. З метою ефективної роботи з реалізації проекту нами було укладено договори з управлінням охорони здоров’я облдержадміністрації, управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської райдержадміністрації, Холмківською сільською радою Ужгородського району, Адвокатською конторою Лігалекс і Ко у місті Ужгороді. Також за рахунок фонду була надана гуманітарна допомога ромським громадам в с. Холмок та с. Концово Ужгородського району. Завдяки залученню на місцях кваліфікованих перекладачів та юристів з представниками ромської громади проводилася ефективна роз’яснювальна робота.
Крім цього нами реалізовано проекти Міжнародного фонду «Відродження» (програма Права людини та правосуддя). Серед них проект «Збільшення правових можливостей ромської національної меншини за співпраці з органами місцевої влади», який передбачав підвищення рівня обізнаності ромів щодо їхніх прав та можливостей реалізації, а також сприяння налагодженню співпраці між ромами та місцевою владою задля забезпечення захисту їхніх прав та доступу до правосуддя, та проект «Захист та реалізація соціальних прав ромського населення за співпраці з органами місцевої влади».
Зараз працюємо над реалізацією проекта щодо працевлаштування ромів працездатного віку на некваліфіковані роботи у м. Ужгороді та Ужгородському районі. Нами організовано цикл профорієнтаційних зустрічей з ромами, які потребують працевлаштування, а також круглі столи за участі роботодавців. Ця допомога, яку ми надаємо ромам, особливо потрібна їм зараз у період карантину. Шукаємо їм робочі місця для виконання роботи на дому чи в он-лайн режимі.
Закарпатський обласний благодійний фонд «Романо Лунго Трайо» (“Циганське довге життя”) вийшов переможцем Конкурсу Міжнародного фонду відродження «Посилення правових можливостей ромів задля сприяння інклюзії в місцеві громади і протидії дискримінації ромського населення» з проектом «Захист соціальних прав ромського населення та збільшення їх правових можливостей за співпраці з органами місцевої влади», який бу нами успішно реалізований. Метою конкурсу було пошук та реалізація нових форм громадської активності та посилення правових можливостей ромів, залучення ромського населення до соціально-політичних процесів у місцевих громадах.
Окремі реалізовані проекти стосувалися з підвищення освітнього рівня дітей-ромів. Це стосується проектів: «Запобігання інтелектуальній дискримінації ромських дітей на початку навчання в школі шляхом їх підготовки до школи при Центрі “Рома” Закарпатського обласного благодійного фонду “Романо Лунго Трайо”, «Відкриття підготовчого класу для ромських дітей дошкільного віку при Центрі “Рома” Закарпатського обласного благодійного фонду “Романо Лунго Трайо” з метою запобігання інтелектуальній дискримінації ромських дітей, їхньої підготовки до навчання в початковій школі та попередження соціальній бездоглядності».
З огляду на вищесказане, вважаємо, що для того, щоб хоча б зменшити масштаб правових проблем ромів мають відбуватися зміни на державному рівні: необхідно прийняти державну цільову програму стосовно ромів, треба покращити захист прав ромів у державі, розробити законопроект щодо забезпечення і реалізації законних прав та інтересів ромів тощо. Нагальною є і просвітницька робота, яку треба провадити у двох напрямках: з одного боку, підвищувати правову обізнаність ромів, інформувати про наявні способи вирішення багатьох питань, з якими вони стикаються, з іншого боку, важливим є і просвітництво самого суспільства щодо культури ромського населення, його традицій, звичаїв. Необхідним є створення ефективної моделі співпраці неурядових організацій, органів юстиції та місцевого самоврядування, правоохоронних структур у напрямі забезпечення правозахисту ромської етнічної меншини.
РОЛЬ ТОВАРИСТВА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЦИГАН ЗАКАРПАТТЯ «ЛАУТАРІ» (МУЗИКАНТ) У ВІДРОДЖЕННІ ТА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ РОМСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ (за матеріалами книги «Музичний фольклор ромів Закарпаття»)
Пап Вільгельм Вілмошович,
голова Товариства музичної культури
циган Закарпаття «Лаутарі» (Музикант),
заслужений працівник культури України
Закарпаття – край багатонаціональний. Це особливий регіон у природному, історичному, етнічному та культурному плані. Співіснування в нашій області культур різних народів у єдиному географічному просторі при різних державних утвореннях дало унікальний сплав духовних цінностей, зокрема культури та народного фольклору, які вигідно відрізняються певними особливостями від інших європейських культурних напрямів. Наша закарпатська земля в усі часи славилася талантами. Тут тісно переплелись задушевна українська пісня, щира гуцульська коломийка, лірична русинська співанка, запальний угорський чардаш, веселі румунські мелодії та багатий словацький фольклор. Особливо серед інших вирізняється ромська культура та мистецтво. Дуже колоритно у нашому Закарпатті звучать народні пісні ромською мовою. Ромські традиції та обрядовість мають давню історію і вони зберігаються по наш час.
У ХVІІІ-ХІХ століттях ромські музиканти Угорського королівства, а потім і Австро-Угорщини, грали при дворах місцевої аристократії. У часи, коли роми постійно кочували, музиканти та співаки, щоб заробити на прожиття вивчали фольклор тих народів, з якими вони жили поряд.
У ХХ столітті на Закарпатті, а саме, починаючи з талановитих табірних музикантів, які не знаючи нотної грамоти, ставали відомими весільними музикантами. Деякі з них є найкращими у своєму жанрі, їх часто замовляли і замовляють на весілля, навіть підлаштовуючи під них графік проведення свят. Вагому роль у минулому в розвитку музичної культури відіграли музиканти, які допомагали вчителю першої в Європі ромської школи (тепер школа № 14 в м. Ужгород) навчати маленьких ромських школярів музичної грамоти та передавати їм народну музику. Вчитель давав знання нотної грамоти, а ромські музиканти навчали ромської народної музики – це Мартон Лацко-Адам (скрипаль), Альберт Беняк (альт, контрабас), Янінду Гаракаль (цимбали). Діти, які отримали певну музичну освіту, згодом швидко ставали популярними музикантами в області. Їх виступи замовляли в Ужгороді та по всьому краю. Це була перша ромська інтелігенція: живучи у таборі її представники носили костюми-смокінги. Вони організовували родинні ансамблі, у яких звучала фольклорна музика, а також виконувались вокальні та хореографічні номери. Такі колективи були дуже популярні. Їх запрошували не тільки на різноманітні свята чи події в Ужгороді, але й по всьому Закарпаттю. Фактично це був період створення власної освіченої ромської інтелігенції.
У післявоєнний період одні з перших у Закарпатті, хто отримував від держави безкоштовне житло – це були ромські музиканти, більшість з яких отримували квартири в центрі Ужгорода, через відповідальне ставлення до роботи та сумлінну поведінку й дисципліну. Там вони проходили певну інтеграцію та соціалізацію.
У 50-х – 60-х роках діти перших ромських музикантів вже навчаються у музичних школах та училищах, а у ресторанах Закарпаття працювало понад 70 відсотків ромів. Перший музичний ансамбль Закарпатської обласної філармонії майже весь складався з ромів на чолі з легендарним прімашем –віртуозом Дюлою Легоцьким, який неодноразово виконував класичні твори «на біс». Професійний ансамбль «Угорські мелодії» при Закарпатській обласній філармонії організував і довгий час очолював віртуоз – скрипаль, випускник Будапештської консерваторії Дюла Галамбоші, який багато років гастролював зі своїм колективом по всьому колишньому СРСР.
Завдяки чудовій музичній підготовці і кваліфікації ромських музикантів Закарпаття у 60-х-70-х роках залюбки запрошували до різних філармоній, до професійних ромських та інших ансамблів та оркестрів, зокрема у Москву, Ташкент, Баку, Астрахань, Мінськ, Ленінград тощо.
Ромські музиканти, працюючи в ужгородських ресторанах «Київ», Корона» (згодом «Верховина»), запрошувались на роботу в ресторани Москви, Києва.
Хочемо відзначити ще одну важливу сторінку у музичному житті закарпатських ромів, а саме: не знаючи, що в 30-х роках ХХ століття світова ромська легенда Джанго Рейнхард створив стиль джаз-мануш (ромський джаз), наші роми на Закарпатті грають своєрідний джаз, який поєднав у собі ромський народний колорит з одним зі стилів джазу – свінгом. Вони імпровізували із ромським характером та мелодикою, так грали брати Аладар та Кароль Токари, Аладар Пап, Дюла Балог (саксофоністи), акордеоніст Йосип Беняк і, ясна річ, Дюла Галамбоші та Дюла Легоцький (скрипалі).
У кінці 60-х років в цьому джазовому напрямі виблискує нове покоління музикантів , які грали вже на професійному рівні. Вони вважалися найкращими універсальними музикантами з-поміж усіх. Це Віллі Пап-старший (саксофоніст), Бейла Горват–старший (піаніст), Юрій Будьо (контрабасист), Янош Адам (ударник).
У 80-х роках ці ромські музиканти беруть участь у Всесоюзних музичних конкурсах та фестивалях, де стають лауреатами та отримують призові місця. Зокрема, Віллі Пап – старший та Юрій Будьо – лауреати Всесоюзного джазового фестивалю у Дніпропетровську в 1982 році.
Розвиток джазового мистецтва на Закарпатті був поштовхом для започаткування першого міжнародного джазового фестивалю «Пап-джаз-фест», який проводиться і по сьогодні. Цей фестиваль заснував ром – Віллі Пап-старший, нині покійний, заслужений працівник культури України. В кінці 80-х на початку 90-х років з’явилася нова плеяда ромських джазових музикантів – це Едуард Вишневський (піаніст), Ерфі Адам (бас-гітарист), Бейла Горват-молодший (скрипаль), Віллі Пап-молодший (піаніст).
Уже за часів незалежності України перша ромська громадська організація створюється саме на Закарпатті – це було товариство «Рома». При цій та інших організаціях створюються власні ансамблі, наприклад, «Романі Яг», «Рома», «Ром Сом».
Особливою ознакою цих ансамблів було те, що вони вже більше виконували не тільки сучасні ромські пісні й мелодії, але й наші ромські старовинні закарпатські народні пісні. Ці пісні виконувала в ансамблі «Романі Яг» солістка Йолана Адам – свого роду берегиня ромського фольклору Закарпаття. Вона, працюючи раніше в ромському ансамблі при Московській філармонії в кінці 60-х років, принесла в свій репертуар наші відомі закарпатські пісні (наприклад, «Андро вердан друкос нане», «Амаро кхер тело пгуса зучардо»).
Хочемо виділити одних з найкращих музикантів-ромів Закарпаття, які на нашу думку, зробили найбільший внесок у розвиток культури ХХ століття – це Дюла Легоцький (перша скрипка першого складу оркестру Закарпатського народного хору, Дюла Галамбоші (перший музичний керівник ансамблю «Угорські мелодії»), Віллі Пап-старший, заслужений працівник культури України (засновник міжнародного ромського джазового фестивалю «Пап-джаз-фест») та Бейла Горват-старший (нині покійний, автор енциклопедії «Ромські музиканти Закарпаття»). Їхні імена стали легендарними.
Не знаючи свого минулого, ми не матимемо майбутнього. Хочемо, аби цікаві історичні події з життя наших видатних ромських музикантів згадували їх нащадки.
З часів незалежності України на Закарпатті активно підтримується розвиток ромської культури. Цим постійно займаються ромські неурядові організації за підтримки Закарпатської обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгородської міської ради, Міжнародного фонду «Відродження», спонсорів та меценатів. Важливим етапом у розвитку ромської культури є видання у 2001 році (автор Володимир Федишинець) історико-романтичної повісті «Чорний циган» («Кало Ром»), яка основана на спогадах Віллі Папа-старшого, заслуженого працівника культури України. У 2011 році побачила світ енциклопедія «Ромські музиканти Закарпаття», автори якої Бейла Горват-старший та Олександр Горват вперше зібрали широкий біографічний матеріал про ромських музикантів нашого краю.
Товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі», яке створено в 1998 році за ініціативи та безпосередньої участі Вілмоша Папа-старшого, окрім розвитку культури та мистецтва бере активну участь в питаннях інтеграції ромського населення в українське суспільство. Організація співпрацює з органами державної влади та місцевого самоврядування. За активну громадську діяльність та вагомий внесок в розвиток ромської культури та мистецтва Віллі Папу – молодшому у листопаді 2015 року присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». У січні 2016 року нагороджений відзнакою Закарпатської обласної ради та Закарпатської облдержадміністрації «За розвиток Закарпаття».
У 1998 році за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та обласної державної адміністрації головою Товариством за активної участі Віллі Папа – старшого був заснований перший Міжнародний фестиваль ромського джазового мистецтва «Пап-Джаз-Фест». Міжнародний фестиваль став традиційним і зараз проводиться щорічно. За період проведення фестивалю, з 1998 року по нинішній час, у ньому взяли участь понад 130 джазових колективів із різних держав (Україна, Угорщина, Словаччина, Польща, Росія, Австрія, США, Чехія). Фахівці стверджують, що «Ужгородський фестиваль джазового мистецтва» помітно виділяється з-поміж інших українських фестивалів своєю самобутністю та унікальністю. Він став невід’ємною частиною культури Закарпаття.
На базі Товариства працює дитячий фольклорний ансамбль «Лаутарі» та професійний джазовий ансамбль «Пап- джаз-квартет», якому в цьому році виповнюється 25 років від дня заснування. Доцільно булоб розглянути можливість присвоєння ансамблю статус державного комунального підприємства «Пап- джаз-квартет».
Слід відзначити також, що згадані вище колективи, зокрема ансамбль «Пап-джаз-квартет» під керівництвом Віллі Папа- молодшого з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі «Всі ми діти твої, Україно», на міжнародному фольклорному фестивалі у м. Львів, на фестивалі «Роми Європи» у м. Будапешт (Угорщина), м. Пряшів (Словаччина) та ін. Колективи і сьогодні із концертною програмою виступають у Європі та Україні, беруть активну участь у масових культурно- мистецьких заходах, що проводяться в області.
Товариство здійснює вагомий внесок у справу гармонізації міжетнічних відносин, збереженню міжнаціональної злагоди у краї, сприяє інтеграції ромів в українське суспільство. Однак, на нашу думку, органами державної влади та органами місцевого самоврядування області приділяється недостатня увага розвитку ромської культури у регіоні. Обласна бюджетна Програма «Ромське населення Закарпаття» на 2016- 2020 роки не була підкріплена належними фінансовими ресурсами щодо зміцнення матеріальної бази творчих ромських колективів області та підтримки їхньої культурно- мистецької діяльності. Недостатня увага приділялась розвитку ромської музичної культури у районах області.
Вважаємо за необхідне врахувати наші зауваження при розробці нового документа щодо реалізації питань інтеграції ромів Закарпаття в громадянське суспільство на період 2021- 2025 роки. Доцільно, на нашу думку, створити у м.Ужгороді обласний культурний ромський Центр, на базі якого працюватимуть театральна, хореографічна, музична студії, сектори з організації дозвілля молоді та ін. На цій базі працюватимуть мистецькі колективи, студії, клуби за інтересами, гуртки тощо. На базі новоствореного центру відкрити видавничий відділ, а також студію звукозапису. Розглянути можливість виділення приміщень, які відповідали б вимогам щодо створення належної матеріальної бази для роботи зазначених вище творчих колективів та студій. В Ужгородському інституті культури і мистецтва започаткувати роботу методичної ради з питань профорієнтації ромської молоді на музичні спеціальності та виділити на зарахування ромів на навчання до інституту квотні місця. Ще одне питання. Багато років підряд ромська громадськість обласного центру пропонує відкрити пам’ятник ромському музиканту «Лаутарі». Уже виготовлено ескіз пам’ятника, інші документи щодо його проектування. Однак питання не вирішується із-за затримки виділення землі на ці цілі. Сподіваємось, що запровані мною пропозиції будуть розглянуті та вирішені позитивно.
Організація «Лаутарі», підтримуючи міжнародні культурні ініціативи, і надалі сприятиме інтеграції ромів України у європейський культурний простір, розвитку різних форм обміну культурно-мистецькими здобутками між Україною, Закарпаттям зокрема, та іншими державами світу.