РОЛЬ  ОБЛАСНОЇ  ГРОМАДСЬКОЇ  РАДИ  РОМСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ  МЕНШИНИ  ЗАКАРПАТТЯ  В  ІНТЕГРАЦІЇ  РОМІВ  В  УКРАЇНСЬКЕ  СУСПІЛЬСТВО: РЕАЛІЇ,  ПЕРСПЕКТИВИ

 Бучко Борис Ладиславович,

голова Закарпатського товариства ромів „Романі чгіб”

(Ромська мова),голова обласної Громадської ради ромської

національної меншини при облдержадміністрації

З метою створення належних умов для інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально-економічному та культурному житті області Товариством ромів „Романі чгіб” (Ромська мова) активно реалізувалася Стратегія захисту прав та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Із 18 обласних ромських національно-культурних товариств, Закарпатське товариство ромів „Романі чгіб” (Ромська мова) створено в 2003 році. Товариство має осередки у містах Ужгород та Мукачево, Ужгородському, Мукачівському районах, які нараховують понад 750 членів. Діяльність товариства різнопланова і охоплює усі верстви ромського населення краю.

          У ході реалізації Стратегії організацією здійснювалася робота, спрямована на забезпечення принципів пріоритетності прав і свобод людини; забезпечення прав ромської національної меншини з урахуванням того, що політичні, громадянські, економічні, соціальні та культурні права є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Значна увага приділялася правовій освіті серед ромів, додержання ними вимог законодавства у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав ромів. У ході виконання Плану заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ромів в українське суспільство Товариство тісно взаємодіяло з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянським суспільством.

З цією метою, за ініціативи Закарпатського обласного товариства ромів „Романі чгіб” (Ромська мова) у 2016 році при облдержадміністрації створено обласну Громадську раду ромської національної меншини. До її складу входять громадські організації, індивідуальні та колективні члени майже з усіх міст і районів області.

Наша мета – забезпечення координації дій між громадськими організаціями ромів щодо питань інтеграції ромської національної меншини в громадянське суспільство, а також здійснення поетапного моніторингу виконання плану заходів щодо реалізації в області Стратегії захисту та інтеграції у суспільство ромської громади Закарпаття. У межах своєї компетенції здійснювалися моніторинги стану реалізації Стратегії. Підсумки та пропозиції за результатами моніторингу подавалися на розгляд за належністю. Працюємо над тим, щоб щороку у вересні – жовтні подавати пропозиції до Плану соціально-економічного розвитку області, з метою передбачення у бюджеті області на наступний рік відповідні кошти на фінансування нагальних потреб життєдіяльності ромів Закарпаття. Ведемо роботу у місцях компактного проживання ромів, з активом та ромською громадськістю щодо можливого залучення ромських організацій до участі у відповідних програмах міжнародних організацій та фондів.

Позитивним є те, що в липні 2016 року розпорядженням голови облдержадміністрації створено Міжвідомчу робочу групу з питань виконання Плану заходів із реалізації в області Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, затверджено положення та посадовий склад Міжвідомчої робочої групи.

Громадська рада ромської національної меншини при облдержадміністрації та обласна Міжвідомча робоча група – ефективні механізми щодо партнерства органів державної влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства, що в свою чергу сприяють забезпеченню прозорості й відкритості їхньої діяльності, залученню ромських лідерів та активу до участі в управлінні державними справами, підвищенню якості підготовки та прийняття рішень із важливих питань життя ромської громади регіону.

Ромске населення в результаті історичних особливостей його розвитку, відсутністю державності і маргіналізації його оточенням, в соціокультурному відношенні протягом століть залишалося слабо інтегрованим в суспільства країн проживання, зокрема і в Закаратті. За відсутності історичної території та інститутів державності циганські діаспори позбавлені механізмів реалізації самостійної політики етносоціокультурного розвитку.

Тема ромської меншини в останнє десятиріччя є однією із знакових складових політики Ради Європи та Євросоюзу. В цьому контексті набуває актуальності питання удосконалення державної політики України щодо ефективної інтеграції ромів в українське суспільство, участі їх у соціальному, політичному і громадському житті на основі визначених нашою державою орієнтирів, міжнародних норм і стандартів.

Роми в Україні, зокрема й у нашій області,  мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, це: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, відсутність у більшості ромів документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі, в тому числі і в Закарпатті.

У Закарпатській області проживає понад 14,0 тисяч або 1,1 відсоток ромів від загальної кількості населення краю. Однак ромів на Закарпатті удвічі або навіть утричі більше. Ромська меншина області є найчисельнішою на теренах України.

Водночас особливості життєдіяльності, побуту, забезпечення освітньо-мовних та культурних потреб цієї спільноти потребують особливої уваги з боку держави. Адже, якщо для більшості меншин найважливішим є забезпечення культурно-мовних потреб, то для ромів це, насамперед, забезпечення інтеграції в українське суспільство, підвищення освітнього рівня, поліпшення стану здоров’я та житлово-побутових умов.

Хоча ромська меншина й у багатьох країнах Європи є найменш інтегрованою, проте це не знімає з української держави відповідальності за створення відповідних умов для покращення їхнього становища. Україна має відповідну міжнародним стандартам нормативно-правову базу в сфері етнонаціональної політики, однак роми залишаються найбільш незахищеною

верствою населення. Саме тому в 2013 року була схвалена Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року. Варто зазначити, що це не вперше держава звертає увагу на ромські проблеми.

З метою вирішення так званих «ромських проблем» та інтеграції ромських громад у суспільство і раніще було ухвалено низку програм, проектів та заходів –на рівні держави, регіонів і місцевої влади. Незважаючи на те що всі ці ініціативи ґрунтувалися на даних і розумінні актуального стану речей, всі вони не були ефективними і не дали очікуваних результатів. Ці програми і заходи, переважно, базувалися на узагальнених показниках, а отже, не були орієнтовані на вирішення конкретних локальних проблем, більше того – у багатьох випадках цим ініціативам бракувало прямих інструментів, форм та методів для їх реалізації.  адже всі ініціативи і заходи планувалося реалізувати на місцевому рівні, тобто на рівні компетенції органів місцевої влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій та ін. Тобто вони в переважній більшості були розроблені «для загалу».

За час незалежності України відбулися певні позитивні зміни у рівні стандартів життя ромської громади, але більшість проблем ромів залишаються настільки ж гострими, як і раніше.

Низка проблемних питань ромів у соціальній, медичній та освітній сферах потребують фінансової підтримки. Вирішенню комплексу проблем життєдіяльності ромів краю у гуманітарній сфері сприяє обласна цільова Програма „Ромське населення Закарпаття” на 2016-2020 рр., однак Програма немає належного фінансового забезпечення, що унеможливлює її реалізацію в повному обсязі. Водночас ромські громадські організації самостійно залучають кошти міжнародних благодійних фондів і організацій для фінансової підтримки життєдіяльності ромської громади області. Для прикладу, у 2004 році за кошти благодійників товариством «Романі чгіб» створено Ужгородський навчально-виробничий центр «Ніка» – першу недержавну та неприбуткову організацію, яка отримала право надавати освітні послуги шляхом курсової підготовки зі швацької, взуттєвої, перукарської спеціальностей.

Дальшим розвитком в професійно-технічній освіті ромської молоді стало виконання у 2007-2008 роках спільного проекту «Професійні навички та підприємницькі ініціативи молодих ромів», підтриманого Швейцарською агенцією розвитку та співробітництва (швейцарсько-український проект FORZA). За цим проектом молоді роми отримали посвідчення за спеціальністю “взуттєвик” та “жерстянщик”.

У 2009 році за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» перелік спеціальностей, за якими навчалася молодь, був розширений: за проектом «Професійні курси для ромської молоді», де молоді люди почали отримувати дуже актуальну спеціальність автослюсаря («Ніка» продовжувала й навчання взуттєвиків, перукарів-модельєрів, закрійників та шевців). Того ж року був зроблений важливий крок для зменшення рівня безробіття: на базі Центру почали працювати курси з фахової підготовки та перекваліфікації осіб, які перебували на обліку, як безробітні, у Закарпатському обласному та Ужгородському міському центрах зайнятості.

У 2009-2010 роках за підтримки Карпатського Фонду і Мережі нідерландських благодійних фондів до приміщення Товариства “Романі чгіб” добудовано  гуртожиток для учнів, які навчалися у центрі «Ніка» з різних районів області. У 2011 році Товариство започаткувало програму підготовки дітей до навчання у школі через проект «Центр підтримки ромських батьків і дітей у мікрорайоні Шахта міста Ужгорода», підтриманий Міжнародним фондом «Відродження» та Всеукраїнським фондом «Крок за кроком». З 2017 року Товариство перемогло у конкурсі за програмою «Лачо дивес» Федерального фонду ФРН «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) – це  вкрай важливий проект підтримки ромів, які пережили нацистський геноцид. Упродовж останніх років організація реалізує ряд важливих проектів з питань надання ромам освітніх,  медичних та інших соціальних послуг.

          Організація упродовж останніх років тісно співпрацювала з благодійними фондами, зокрема, Карпатським фондом, Міжнародним фондом „Відродження”, „Тасіс”, благодійною організацією „Доркас”,  швейцарсько-українським проектом FORZA ін.

Звадяки цьому у 2019 році здійснено модернізацію навчально-виробничого центру «Ніка». Міжнародним фондом «Відродження» підтримано грант щодо допомоги у вирішенні гострих соціально-економічних проблем ромської громади м. Ужгорода шляхом пролонгації ліцензії Ужгородського навчально-виробничого центру «Ніка» на надання освітніх послуг та проведення фахових курсів з навчання ромської молоді.

На засіданні Ужгородського міськвиконкому затверджено Статут «Ужгородського навчально-виробничого центру “Ніка”». Відповідно до Статуту Ужгородський навчально-виробничий центр «НІКА» є закладом професійної (професійно-технічної) освіти першого (початкового) рівня, що забезпечує реалізацію прав громадян із числа ромського населення на здобуття робітничих кваліфікацій, і знаходиться у загальному управлінні Громадської організації «Закарпатське обласне товариство ромів «РОМАНІ ЧГІБ (РОМСЬКА МОВА)». Центр здійснює професійно-технічне навчання та перепідготовку незайнятого населення. Головним завданням Центру є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках. Випускникам, які виконали вимоги освітньої програми (навчального плану) на першому (початковому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти, успішно пройшли державну кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідної кваліфікації (розряду, класу, категорії) і видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка. Однак, з відсутністю фінансових можливостей Центр «Ніка» у період пандемії коронавірусу працює несистематично.

Слід відзначити, що поряд з підготовкою та перепідготовкою кваліфікованих робітників винвкає проблема працевлаштування та сприяння економічній інтеграції рома. Основне завдання в цьому напрямку – сприяти працевлаштуванню ромів у місцях компактного їх проживання та подоланню дискримінації ромів при прийнятті на роботу. Для цього на державному рівні повинні бути створені умови для набуття ромами професій, які мають попит на ринку праці. З цією метою слід передбачити надавати рома організаційно-інформаційні послуги, що сприятимуть працевлаштуванню ромського населення, проводити постійний моніторинг стану зайнятості працездатного ромського населення в місцях їхнього компактного проживання. Водночас необхідно передбачити стимулювати розвиток економічної ініціативи серед представників ромського населення шляхом надання всебічної підтримки і сприяння розвитку малого бізнесу представникам ромського населення. Для цього пропонується створювати бізнес-курси для ромів, які прагнуть започаткувати власну справу; безкоштовно надавати інформаційну, правову, організаційна допомогу ромським підприємцям-початківцям. Задля сприяння розвитку економічної самостійності ромського населення передбачити організаційно і матеріально підтримувати розвиток традиційних ромських ремесел з виготовлення продукції, яка має перспективу знайти попит на споживчому ринку, вивчення їх в закладах загальної середньої освіти, де навчаються ромські діти.

Працюємо також над тим, щоб всі роми шкільного віку здобували середню освіту. Важливим є проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно-технічної освіти.

Глибоко переконаний, що реалізація завдань щодо інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини Закарпаття напряму залежить від постійного діалогу органів влади із суб’єктами етнополітичних процесів та взаємного діалогу між громадськими організаціями.

У грудні 2020 року закінчується дія Стратегії інтеграції ромів в українське суспільство. На нашу думку є нагальна потреба розробити новий документ щодо питань інтеграції ромів у суспільство. Оскільки Стратегія це наміри, а сама Стратегія діє з 2013 по 2020 роки, тому зараз подальші стратегічні цілі слід визначити на новий період, починаючи з 2021 року. Необхідні дієві механізми реалізації шляхів і заходів інтеграції ромів в українське суспільство, зокрема в Закарпатті, на теренах якого проживає найбільша кількість ромів України. Товариство пропонує розробити Міжгалузеву державну програму на період 2021-2025 роки з відповідним фінансовим забезпеченням її реалізації.

Розробка Державної Програми повинна базуватися на обґрунтованому аналізі принципів рівності. Документ має включати оцінювання ризиків, соціокультурний та політичний аналіз першопричин основних проблем у різних місцях компактного проживання ромів.

Черговий перепис має бути ефективно використаний для збирання реальної бази даних про ромів. Важливою має бути співпраця з Державною службою статистики в області. Під час підготовки до перепису населення, необхідно проводити роз’яснювальну роботу серед ромів із залученням до цієї роботи ромських лідерів.

Адже дані перепису населення 2001 року, як було сказано вище, не відповідають дійсній чисельності ромської спільноти в Україні. Статистична похибка, з огляду на прив’язку діючого обліку населення до місця проживання, призводить до того, що цілі ромські сім’ї випадають із статистики по усім її розділам, в тому числі – під час перепису населення, не включаються до медичної статистики, недостатньо враховуються в процесі планування протиепідемічних заходів, соціальної допомоги, інше. Отже виникає необхідність проведення перепису (спеціального обстеження) ромського населення за методикою, яка б дозволила охопити і визначити реальну кількість ромів в Україні, зокрема в Закарпатській області, з метою охоплення ромського населення державними, регіональними і місцевими програмами соціально-економічного розвитку, соціальним та медичним забезпеченням.

Також потрібно передбачити проведення систематичного моніторингу якості життя ромського населення для відслідковування змін, які відбуваються в житті ромського населення. Щорічне збільшення в Державному бюджеті України видатків на заходи щодо відтворення культури ромської національної меншини, а також обсягу фінансування у програмі заходів, спрямованих на інтеграцію ромів в українське суспільство мають бути важливим завданням нової Програми.

Вважаємо, що новий документ (Програма) інтеграції ромів у суспільство має бути узгоджена з основними  програмами, що діють у різних секторах, а також у сфері прав людини, недискримінації та ґендерної рівності. Програма має бути пов’язана з поточним процесом децентралізації та реформами в області. Для цього потрібен серйозний аналіз того, яким чином процес децентралізації, в тому числі поточні реформи в галузях освіти, охорони здоров’я, екології та в інших важливих сферах, вплинуть на ромські громади.

Слід розширити можливості отримання особистих документів, свідоцтв про народження та реєстрації як необхідної умови доступу до всіх фундаментальних прав та основних послуг. Пошук шляхів вирішення цього питання потребує необхідних змін у законодавстві та нормативно-правових актах.

Бажано також запровадити інститут радників з питань ромських меншин на регіональному та місцевому рівнях та звернути увагу на збалансоване представництво ромських жінок та чоловіків, гарантуючи, що ромські жінки мають право обіймати ці посади. На нашу думку заслуговує на увагу підтримка ініціатив, орієнтованих на ромську молодь.

Слід працювати спільно з міжнародними зацікавленими сторонами та донорами з метою посилення політичної участі ромів та збільшення їх представництва у виборчому процесі.

В рамках процесу розробки нового документа інтеграції ромів у суспільство важливим є проведення публічного обговорення цього питання у форматі «круглого столу» за участі представників відповідних установ та представників громадянського суспільства з метою розширення прав і можливостей ромів з огляду на різні аспекти інтеграції ромської національної меншини.

Нарешті, слід зазначити, що будь-які програми мають бути спрямовані на вироблення кінцевих і дієвих інструментів і методик вирішення таких проблем рома, як соціально-культурне відродження рома, зниження рівня безробіття, покращення ситуації у галузі охорони здоров’я і освіти, забезпечення житлом, створення умов і можливостей для розвитку культури і традицій, збереження ідентичності. До вищесказаного слід додати, що всі ці заходи повинні розроблятися у тісній співпраці з представниками ромської національної меншини і ромськими громадськими організаціями, а головне повинні мати відповідне фінансове забезпечення.