Інформаційно-аналітичні матеріали

 

Заява

угорських національно-культурних товариств та релігійних організацій Закарпаття щодо проекту Концепції державної етнонаціональної політики України

 

Угорські організації Закарпаття висловлюють свою стурбованість стосовно проекту, що готується.

В комісії, яка була створена з метою розробки проекту, відсутні представники національних меншин, що дає підставу стверджувати, тут знову передбачається прийняття рішень, котрі істотно впливають на життя меншин, по суті, без залучення їх до підготовки документу.

Документ позиціонується поза рамками Конституції, міжнародно-правових та інших юридичних норм країни, й аргументується це моральним правом, яке дає багаторічне радянське пригнічення української нації, однак відсутнє бажання брати це до уваги при обговоренні становища національних меншин.

Проект ділить громадян України на чотири категорії, серед яких угорці, румуни, поляки, словаки тощо, якби громадяни „третього сорту”, знаходяться на останніх щаблях цієї ієрархії. Державотворчим народом вважається тільки український етнос.

Вираз «інтеграція», що зустрічається у тексті, насправді означає асиміляцію до українського етносу. Відповідно до цього, до основних принципів «забули» включити «заборону кроків щодо штучного прискорення асиміляції», що стосовно меншин зустрічається як критерій в багатьох міжнародних юридичних документах.

У документі повністю відсутні ті гарантовані на законодавчому рівні чинники, які мають істотне значення з огляду на збереження існування меншин: можливість отримання освіти рідною мовою, забезпечення національної культурної автономії, традиційна територія осілості, збереження релігійно-конфесійного існування тощо.

У документі також не йдеться про чинники, що сприяють справжній інтеграції національних меншин, а саме: забезпечення реальних шансів обрання громадян, які належать до нацменшин, до органів влади або забезпечення їх участі у виконавчій гілці влади.

Угорські організації Закарпаття вважають проект концепції дискримінаційним по відношенню до меншин, а також таким, що не відповідає Конституції України, чинному законодавству та міжнародним зобов’язанням держави.

Від імені організацій:

Голова ГО „Товариства угорської культури Закарпаття”

Брензович В. І.

Голова Демократичного союзу угорців України

Зубанич Л. Л

Голова Закарпатського угорськомовного педагогічного Товариства

Орос І.І.

Єпископ Закарпатської реформатської церкви

Зан-Фабіан О. О.

Єпископ Мукачівської Дієцезії римсько-католицької церкви               .                                                                               Майнек А.

Митр. прот. Берегівського (угорського) деканату Мукачівської греко-католицької єпархії

Демко Ф.                                                                                                                         

18 грудня 2017 р.

 

 

 

Зауваження громадської організації

«Товариства угорської культури Закарпаття»

щодо концепції мовлення нацменшин

 

      На думку громадської організації «Товариства угорської культури Закарпаття.» (ГО «ТУКЗ-КМКС) «Концепція мовлення нацменшин», яка була розроблена фахівцями ПАТ НСТУ, порушує низку законовдавчих документів України, а саме: Конституцію України, Закон України «Про засади державної мовної політики», Закон України «Про телебачення і радіомовлення», такі важливі міжнародні документи, ратифіковані Україною, як Рамкова конвенція про захист національних меншин, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, а також двосторонні міждержавні угоди України.

      В Концепції порушується право вільного доступу представниками нацменшин України до публічної інформації рідною мовою. Йдеться про надмірну централізацію виробництва теле- та радіопродукції мовами нацменшин у Києві, з аргументацією «відсутність власних платформ в інших регіонах» для деяких нацменшин планується скорочення вже працюючого мовлення в регіонах компактного проживання представників нацменшин.

          Задля вирішення зазначених проблем громадської організації «Товариства угорської культури Закарпаття.» пропонує наступне:

– залишити центри виготовлення теле- та радіопродукції мовами нацменшин в регіонах компактного проживання даної меншини;

– забезпечити доступ представників нацменшин до публічної інформації рідною мовою;

– забезпечити належне дублювання або титрування передач мовами нацменшин державною мовою, передбачити для цього відповідні зміни у штатних розписах та в оснаженні редакцій мовами нацменшин програмним забезпеченням для дублювання або титрування;

– жодним чином не скорочувати вже існуючого мовлення за рахунок створення нових платформ;

– у вирішенні даної концепції необхідно вивчити найкращі європейські стандарти мовлення нацменшин, міжнародний досвід.

Зауваження

щодо проекту Концепції мовлення нацменшин на суспільному мовнику України керівництва Закарпатського угорського інституту ім.Ференца Ракоці ІІ і Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства

 

Керівництво Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ та Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства надіслає наступні зауваження та запитання щодо проекту Концепції мовлення національних меншин для врахування при доопрацювання зазначеного проекту. Разом з цим:

– вітаємо намагання авторів концепції забезпечити рівний доступ до перевіреної і надійної інформації усіх громадян України з метою розуміння національних особливостей один одного та створення супротиву існуючим стереотипам. Однак неясно, які з запланованих концепцією заходів ведуть до здійснення названих цілей?

– з переліку національностей, які вже століттями проживають на території нинішньої України (ст. 4) відсутня угорська нація. Можливо, це тому, що вона проживає на зайнятій нею території не кілька століть, а вже більше тисячоліття?

– як ми розуміємо, втілення запланованої нової системи суспільного мовлення нацменшин означає повну ліквідацію існуючої системи, з чим ніяк не можемо погодитися. Адже всі передбачені основні структури “переселяються” до м. Київ, а в регіонах, де проживає левова частка представників нацменшин, залишаються тільки “спеціальні кореспонденти” (ст. 12). А куди ж дінуться теперішні працівники ТРК Тиса-1, ТРК Буковина чи Одеської РД? Їх більшість стане безробітною, чи їм буде запропонована можливість переїхати до Києва, з якою вони будуть невзмозі скористатися?

– за проектом концепції у майбутньому мова усіх програм про нацменшини повинна бути українська, лише з субтитруванням відповідною мовою. На нашу думку авторам концепції слід задуматися, про кого і для кого вони планують виготовляти зазначені програми?

– на фоні декларованого проектом концепції принципу загального розуміння змісту програм зовсім неясно, як зможуть зрозуміти програму про дану нацменшину представники іншої меншини?

– хто/яка структура буде відповідати за і гарантувати надійну і автентичну інформацію, яка появляється у ЗМІ про окремі національні меншини, наприклад, угорців (див. масову істеричну і дуже небезпечну кампанію проти неіснуючого “угорського сепаратизму” на Закарпатті)?

– загалом, вважаємо проект концепції недосконалим, а також таким, що не сприяє покращенню стану суспільного мовлення нацменшин, а навпаки, поглиблюватиме непорозуміння між представниками різних національностей країни.

Пропозиція: повернути проект на доопрацювання авторам, враховуючи зазначені недоліки.

 

 

Центру гунгарології Ужгородського національного університету – 30 років

 Петро Лизанець,

директор Центру гунгарології, професор,

голова Закарпатського угорськомовного наукового товариства

 

Гунгарологія – міждисциплінарна наука, яка займається вивченням угорської мови і літератури, усної народної творчості, історії, етнографії, культури та мистецтва угорського народу на різних етапах його формування і розвитку. Гунгаристика уже стала міжнародною науковою дисципліною (подібно до славістики, германістики, тюркології) і ставить собі за мету підтримувати і розвивати національні науки, які розкривають, підсумовують і аналізують наші знання про минуле і сучасне угорців, їх контакти з іншими народами, що сприяє глибшому вивченню матеріальної і духовної культури цього народу.

На Закарпатті уже з початку XIX століття з’являються окремі  дослідження з угорського мовознавства, літературознавства, етнографії та історії. Ці матеріали нами ґрунтовно опрацьовані і опубліковані окремою книжкою. Однак гунгарологічні дослідження в Україні, зокрема на Закарпатті, розпочалися з 1963 року, коли в Ужгородаському державному університеті було відкрито угорське відділення, але по-справжньому з 1966 р. розпочалася підготовка викладацьких та наукових кадрів з угорської мови, літератури та інших дисциплін.

Read moreЦентру гунгарології Ужгородського національного університету – 30 років

Закарпаття – багатонаціональний край

 Згідно з Всеукраїнським переписом населення 2001 року в області налічується 1010,1 тис. українців (80,5%), у тому числі 10,1 тис. русинів, 151,5 тис. угорців (12,1%), 32,1 тис. румун (2,6%), 31,0 тис. росіян (2,5%), 14,0 тис. циган (1,1%), 5,6 тис. словаків (0,5%), 3,5 тис. німців (0,3%), а також 1540 білорусів, 565 євреїв, 518 поляків, 490 вірмен та інші.

         Перелік населених пунктів, у яких компактно проживають національні меншинy:

         м. Ужгород: всього 115568, з них росіяни 11106 (9,6%), угорці 7972 (6,9%), словаки 2523 (2,2%), роми 1705 (1,5%), євреї 232 (0,2%).

         м. Мукачево: всього 81637, росіяни 7326 (9,0%), угорці 6975 (8,5%), німці 1592 (1,9%), роми 1130 (1,4%), білоруси 352 (0,4%), євреї 157 (0,2%).

         м. Берегово: всього 26554, з них угорці 12785 (48,1%), роми 1695 (6,4%), росіяни 1445 (5,4%).

         м. Хуст: всього 31864, з них угорці 1726 (5,4%), росіяни 1165 (3,7%), роми 122 (0,4%).

         Берегівський район: всього 54062, з них угорці 41163 (76,1%), роми 2211 (4,1%), росіяни 361 (0,7%).

         Великоберезнянський район: всього 28211, з них роми 452 (1,6%), словаки 270 (1,0%), росіяни 210 (0,7%).

         Виноградівський район: всього 117957, з них угорці 30874 (26,2%), росіяни 1425 (1,2%), роми 920 (0,8%).

         Воловецький район: всього 25474, з них росіяни 165 (0,6%).

Read moreЗакарпаття – багатонаціональний край

ЗАЯВА

            У європейському дусі, який панує у двосторонніх відносинах між Україною та Румунією, та в контексті 20-річчя підписання Договору про відносини добросусідства та співробітництва між Україною та Румунією, Змішана міжурядова Українсько-Румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин (далі – Комісія), яка відбулась 13 вересня 2017 року у місті Києві,

оголошує закритими засідання, проведені у 2002 та 2006 роках, та погоджує включення до порядку денного всіх питань, що становлять взаємний інтерес для обох Сторін, починаючи з 1997 року, з метою прийняття рішень, які будуть корисними та сприятимуть процвітанню осіб, які належать до української національної меншини в Румунії та осіб, які належать до румунської національної меншини в Україні.

Також, Сторони ще раз заявляють, що особи, які належать до української національної меншини в Румунії та румунської національної меншини в Україні, є фактором зміцнення дружніх відносин між двома народами, і двостороннє співробітництво у цій сфері відповідає міжнародним нормам і стандартам.

Підписана у місті Києві, 13 вересня 2017 року, у двох оригінальних примірниках, українською та румунською мовами відповідно, є невід’ємною частиною Протоколу VI засідання Комісії, обидва тексти мають однакову юридичну силу.

 

З УКРАЇНСЬКОЇ СТОРОНИ                           З РУМУНСЬКОЇ СТОРОНИ

Світлана ФОМЕНКО                                                    Олександру Віктор МІКУЛА

 

 ПРОТОКОЛ

УІ засідання Змішаної Українсько-Румунської міжурядової комісії з  питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин

Преамбула

            13 вересня 2017 року в Києві (Україна) відбулося VI засідання Змішаної Українсько-Румунської міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин (далі – «Комісія»).

Read moreПРОТОКОЛ УІ засідання Змішаної Українсько-Румунської міжурядової комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин

ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

 

 Резеш Йосип Йосипович,

начальник управління національностей та релігій

Закарпатської обласної державної адміністрації

 

Україна послідовно реалізує курс на інтеграцію до європейських структур та гармонізацію національного законодавства у сфері захисту національних спільнот. Ваговим доказом цього є приєднання України практич­но до всіх міжнародно-правових актів у сфері забезпе­чення прав національних меншин. Виклики сьогодення, незважаючи на наявність досить прогресивної законо­давчої бази у сфері конституційно-правового статусу національних спільнот, без сумніву змушують нас ви­ходити на якісно новий рівень регулювання етнонаціо- нальних відносин. У цьому контексті важливим завдан­ням є вибудувати концепцію міжнаціональної політики, орієнтованої на Європейські цінності, здатної адекват­но та ефективно реагувати на зміни, пов’язані з проце­сами глобалізації. Необхідно законодавчо затвердити Концепцію засад державної етнонаціональної політики України, прийняти нову редакцію законів України «Про національні меншини в Україні», «Про мови», чітко ви­значити в законодавстві держави поняття «корінний на­род», «етнічна група», «національна меншина» та ін.

Read moreЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

РОЛЬ СЛОВАЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ ЗАКАРПАТТЯ У ФОРМУВАННІ МІЖЕТНІЧНОЇ ТА МІЖКОНФЕСІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЄДНОСТІ У ПОЛІЕТНІЧНОМУ РЕГІОНІ

 Гайніш Йосип Йосипович,

голова Культурно-освітньої організації «Матіца словенська» в Україні

 

Розвинене громадянське суспільство в Україні є важливим елементом демократичної держави та відіграє одну з ключових ролей у провадженні нагальних суспільних змін і належного врядування, в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення, розробці і реалізації ефективної державної політики у різних сферах та утвердження відповідальності перед людиною і громадянином держави у розв’язанні політичних, соціально-економічних, гуманітарних проблем.

Read moreРОЛЬ СЛОВАЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ ЗАКАРПАТТЯ У ФОРМУВАННІ МІЖЕТНІЧНОЇ ТА МІЖКОНФЕСІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЄДНОСТІ У ПОЛІЕТНІЧНОМУ РЕГІОНІ

ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ЧИННИК УТВЕРДЖЕННЯ КОНСОЛІДУЮЧИХ ЦІННОСТЕЙ РУМУН ЗАКАРПАТТЯ

Опріш Юрій Михайлович,

голова Соціально-культурного

товариства румун Закарпаття

імені Джорджа  Кошбука

 

В умовах подальшої розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави особливої важливості  на сьогодні набуває чинник багатонаціонального громадянського суспільства України.  Національні меншини України, під якими Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р., визначає групи громадян України, які не є українцями за національністю і виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою [3] відіграють все більш помітну роль у суспільному житті України як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.

Read moreЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ЧИННИК УТВЕРДЖЕННЯ КОНСОЛІДУЮЧИХ ЦІННОСТЕЙ РУМУН ЗАКАРПАТТЯ

МОВНА ОСВІТА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

(з досвіду роботи НВК «ЗОШ І ст. з угорською мовою навчання – угорськомовна гімназія» Ужгородської міської ради)

 Борисова Єва Елемирівна,

вчитель української мови та літератури НВК «ЗОШ І ст.  з угорською мовою навчання – угорськомовна гімназія», вчитель-методист

У народі кажуть: «Скільки знаєш мов, стільки раз ти людина…». А Великий Кобзар Тарас Григорович Шевченко закликав «і чужого научатись, і свого не цуратись…».

Мова є однією з вагомих ознак національної та культурної ідентичності. Збереження мови, її вивчення, підтримка та розвиток є складовою частиною підтримки власної етнокультури та самобутності.

Вивчення української мови є необхідною умовою для активного включення національних меншин у суспільне життя держави. Адже володіння державною мовою розширює освітні, культурні, економічні, політичні перспективи особистості.

Read moreМОВНА ОСВІТА В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ З НАВЧАННЯМ МОВАМИ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН