В ЄДИНІЙ РОДИНІ
Глобалізація світових процесів і участь у них України потребують концентрації зусиль органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій, спрямованих на додержання загальновизнаних норм і стандартів у галузі захисту прав людини і громадянина.
В Україні на конституційному рівні найвищою соціальною цінністю проголошено людину. Суттєве розширення кола її основних прав і свобод та визнання їх забезпечення головним обов’язком держави обумовили потребу вироблення принципово нової моделі міжнаціональних відносин та правових засад реалізації державної етнонаціональної політики.
Закарпаття – унікальний край як у природному, історичному, економічному, так і в етнічному плані. Область займає дуже вигідне геополітичне положення, межує одразу з чотирма державами Європейського Союзу і є по суті „візиткою” Української держави. Загальна протяжність державного кордону в межах Закарпатської області складає понад 467 кілометрів, а через 17 пунктів пропуску в нашу країну в’їжджає значна кількість жителів Західної Європи.
Співіснування в нашій області культур різних народів в єдиному географічному просторі при різних державотвореннях дало унікальний сплав духовних цінностей, які вигідно відрізняться певними особливостями від інших європейських культурних напрямів. Представники різних національностей, що проживають на території Закарпаття, мають своє історичне коріння, традиції, активно і наполегливо відроджують та розвивають свою етнічну самобутність. Отже, національна, мовна та конфесійна багатоманітність регіону обумовлює його багатокультурність.
Серед основних тенденцій розвитку етнонаціональної ситуації на Закарпатті слід відмітити кількісний ріст та збільшення активності громадських організацій національних спільнот. Зараз у регіоні діє 62 обласних національно-культурних товариств. Зокрема, 13 – угорської спільноти, 17 – ромської, 10 – русинської, п’ять – російської, по чотири – словацької та румунської, по два – німецької та єврейської, по одному – польської, вірменської, білоруської, грецької. Їх діяльність у тісній співпраці з владними структурами сприяє подальшому утвердженню гарантованих Конституцією України прав та свобод національних меншин. Товариства виступають провідниками відродження і розвитку мов, звичаїв, традицій, культурно-мистецьких надбань та інших культурологічних акцій (про діяльність національно-культурних товариств області можна ознайомитися на веб-сторінці Центру культур національних меншин Закарпаття).
З іншого боку, такий кількісних ріст не завжди підтверджується якісними показниками у роботі громадських організацій національних меншин. Частина товариств після реєстрації втрачає свій зв’язок з первинними організаціями та не проводить діяльність відповідно до своїх статутів.
Досвід переконливо свідчить, що універсальних схем ідеального етнонаціонального функціонування суспільства не існує, але вироблені і перевірені практикою ціннісні орієнтири слугують критеріями оптимального забезпечення правових засад гармонізації міжнаціональних відносин. Тільки налагодження конструктивного діалогу влади з громадськими організаціями національних меншин, проведення політики відкритості та співпраці створюють надійне підґрунтя стабільності нашого багатонаціонального суспільства.
За останній період на якісно новий рівень вийшли відносини між громадськими організаціями національних спільнот і органами державної влади області. У січні 2011 року сформовано Громадську гуманітарну раду, як консультативно-дорадчий орган при голові обласної державної адміністрації, до складу якої увійшли і лідери обласних національно-культурних товариств.
Слід зазначити, що спільними зусиллями органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості області знайдено нові ефективні форми співпраці та координації діяльності щодо забезпечення освітніх, духовних та інформаційних потреб національних меншин. Здійснюється робота над створенням системи моніторингу, динаміки, тенденцій розвитку і функціонування мов національних меншин у сферах вищої, середньої, професійно-технічної, дошкільної, позашкільної та післядипломної освіти. На основі отриманих результатів розробляються прогнози розвитку міжнаціональних відносин в області та проводиться аналіз характерних тенденцій розвитку етномовних та етнополітичних процесів у різних сферах суспільного життя. За результатами моніторингів в області проводяться науково-практичні конференції, семінари, тренінги, засідання за круглим столом з питань удосконалення навчально-виховного процесу, впровадження у навчально-виховну практику новітніх педагогічних та наукових технологій, інтеграції національної освіти і культури області у європейський освітньо-науковий простір.
Більшість національно-культурних товариств краю характеризуються наявністю вагомого потенціалу для відродження мови, історії, традицій, збереження своєї національної самобутності. Зазначені громадські організації є учасниками прикладних і фундаментальних наукових досліджень з питань етносоціальної та етнополітичної сфер.
Значна увага приділяється поглибленню співробітництва у сфері захисту прав національних меншин з державами, які мають в Україні і, зокрема, на Закарпатті етнічно споріднені спільноти.
Сьогодні ми маємо тісні і економічні, і гуманітарні зв’язки зі всіма прикордонними регіонами сусідніх країн. Підписано цілий ряд угод про співпрацю з Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Румунією, Чехією, Хорватією, Німеччиною та іншими країнами.
У галузі транскордонного співробітництва область визначила для себе основні пріоритети, які полягають у розбудові пунктів пропуску на кордонах, приведенні їх у відповідність до європейських норм і стандартів, активізації роботи прикордонних регіонів сусідніх країн у питанні спільного залучення коштів з міжнародних донорських організацій для всебічного розвитку сусідніх областей.
У цьому аспекті в нашій області особлива увага зосереджена на виробленні спільної позиції та організації роботи у сфері розвитку транспортної галузі і логістики, розширенні співпраці у туристичній сфері та виставковій діяльності, і, звичайно ж, підготовці спільних проектів Програми прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства на період до 2013 року „Україна – Угорщина – Словаччина – Румунія” та „Україна – Польща – Білорусь”.
Розвитку і поглибленню гуманітарного співробітництва у значною мірою сприяють також рамкові Угоди про співробітництво між Закарпатською областю та Саболч-Сатмар-Березькою областю та областю Гевеш (Угорщина), Пряшівським, Кошицьким краями (Словаччина), краєм Височина (Чехія), повітом Сату-Маре (Румунія), Вуковаро-Сремським жупанатом (Хорватія), Підкарпатським воєводством (Польща) та іншими.
Нині Українська держава послідовно підтверджує відданість проголошеному курсу на інтеграцію до європейських структур та гармонізацію вітчизняного національного законодавства. Реалізації цих завдань сприяє також робота Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, Двосторонньої Українсько-Словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури, інших міжурядових двосторонніх комісій.
Упродовж останнього періоду всі заходи, що реалізуються в регіоні є соціально орієнтовані на вирішення нагальних проблем розвитку національних громад краю.
Спільно з словацькими національно-культурними товариствами та угорськими громадськими організаціями упродовж 2010-2011 років проведено міжнародні круглі столи з обговорення стану виконання положень протоколів ІХ засідання Українсько-Словацької комісії з питань освіти і культури та ХІV засідання Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Окреслено напрямки розвитку українсько-словацьких та українсько-угорських взаємин у сфері освіти, науки, культури, духовності словацької та угорської національної меншини в Україні та української – у Словаччині та Угорщині. Визначено перелік першочергових завдань, які потребують вирішення на міждержавному рівні.
Найближчим часом спільно з громадськими організаціями румунської національної меншини розпочнеться робота з підготовки міжнародного заходу з питань розвитку українсько-румунських взаємин у гуманітарній сфері.
Щодо сьогоденних реалій з питання задоволення культурно-просвітніх та духовних потреб русинів області слід відзначити, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах компетенції підтримують їх етнокультурну діяльність. Разом з тим, русинська спільнота краю упродовж тривалого часу порушує питання про визнання русинської національності на державному рівні. У цьому контексті варто зауважити, що під час проведення в Україні чергового перепису населення русинським громадським організаціям слід провести широку роз’яснювальну роботу відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні», за якою громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Таким чином, ідентифікація етнічної приналежності буде актом особистого вибору кожного.
Роми Активну участь у процесах державотворення, утвердження принципів толерантності та взаємоповаги беруть національно-культурні товариства російської національної меншини області. Щороку ними проводяться різнопланові культурно-просвітницькі заходи, науково-практичні конференції, семінари, фестивалі, тощо.
Варто відзначити роботу недільних шкіл, діяльність хорових, хореографічних колективів, що працюють при обласних товариствах національних спільнот.
За участі та ініціативи національно-культурних товариств щороку в області проводяться фестивалі угорського, румунського, ромського, російського, словацького, русинського народних мистецтв та культури, інші культурологічні акції. Товариства є також активними учасниками Днів добросусідства, що проводяться на кордонах з країнами Карпатського єврорегіону.
З метою забезпечення інформаційних потреб національних меншин за рахунок коштів державного бюджету працюють редакції румунського, угорського, словацького, німецького мовлення, а з 2008 року ще й об’єднана редакція російською, ромською та русинською мовами.
У регіоні у відповідність до національного складу населення приведена і постійно вдосконалюється мережа освітніх, культурно-мистецьких закладів.
З метою подальшого розвитку міжнаціональних відносин в області реалізується Програма забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 2011-2015 роки, виконання якої дасть можливість здійснити комплекс заходів з реалізації інтересів представників різних національностей щодо задоволення їх освітніх, культурних та інформаційних потреб.
Сьогодні ще багато потрібно зробити для того, щоб поліпшити вивчення державної мови представниками національних меншин. Йдеться про опанування представниками всіх без винятку етносів та етнічних спільнот української мови і культури при одночасному збереженні, розвитку та відродженні мов і культур національних меншин краю.
Етнополітична ситуація в області у цілому стабільна. Відсутність гострих конфліктів і протистоянь є наслідком і доказом виваженої та ефективної державної політики у міжнаціональній сфері. Разом з тим, ми розуміємо, що у сфері міжетнічних відносин сьогодні існує низка проблем, які потребують нагального вирішення. Зокрема, залишаються не вирішеними питання законодавчого затвердження Концепції засад державної етнонаціональної політики України, розробка та прийняття нормативно-правових актів з удосконалення державної системи матеріально-фінансової підтримки етнокультурного розвитку національних меншин, тощо. Потребує вдосконалення законодавство України про національні меншини, зокрема прийняття у новій редакції законів України «Про національні меншини в Україні», «Про мови», чіткого визначення в законодавстві України понять «національна меншина», «етнічна група», «корінний народ» та інші.
Щоденно життя ставить все нові питання, які потребують розв’язання та пошуку спільних дій, врахування і поєднання інтересів представників різних національних груп.
Це видання за своїм змістом далеко не вичерпує можливості щодо удосконалення. Укладачі розраховують на неупереджену критику читача і щиро вдячні всім, хто висловить свої пропозиції і рекомендації, які будуть враховані у наступних виданнях. Переконаний, що Ваші побажання з подальшого вдосконалення державної політики у сфері міжнаціональних відносин будуть корисними для пошуку механізмів практичної реалізації управлінських рішень, спрямованих на розвиток етнокультурної та мовної самобутності національних меншин краю.
У запропонованому збірнику матеріали розміщені у порядку чисельності представників національних меншин згідно з Всеукраїнським переписом населення України 2001 року та терміну реєстрації товариств.