РОЛЬ І ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА В ПОЛЬЩІ
В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄДНОСТІ
Яра Маріанна,
заступник голови Сяніцького відділу ОУП,
вчителька української мови у Сяноці,
теолог, музикознавець,
дослідник карпатського фольклору.
Сирник Марко,
заступник Голови ОУП та Українського
вчительського товариства у Польщі,
директор психологічно-педагогічного центру
у м. Валч (РП), головний редактор
освітньо-суспільного журналу «Рідна мова»,
член Координаційної ради
при посольстві України у Варшаві.
У Польщі сьогодні діють початкові школи з українською мовою навчання в Бартошицях та Білому Борі та одна з двомовна в Перемишлі. Подібно – три гімназії з українською мовою навчання (Бартошиці, Гурово, Білий Бір) та дві двомовні – Лігниця та Перемишль. Два ліцеї з українською мовою навчання – Гурово, Білий Бір, та два двомовні – Лігниця і Перемишль. У 2011/2012 році відкрито українські класи в Більську Підляському. Отже зараз у нас – всіх суто шкільних закладів (враховуючи Більськ) – 12 + 2. Співвідношення кількості шкіл до міжшкільних груп навчання, це всього лише 7,10% – значить, що найбільш ефективна форма навчання мови (окрема школа) це всього сім відсотків закладів. Добре те, що ці школи тримають добрий рівень навчання, про що засвідчують результати різних екзаменів. Проблема не в рівні шкіл – мала кількісь учнів в тих закладах, проведена реформа програмних основ (і кількості годин навчання окремих предметів), призводять до того, що неможливою є організація спеціалізованих класів (відділів). Що в свою чергу є одним з елементів, які вирішують про те, чи піти в українську школу, чи ні. А мала кількість учнів спеціалізованих класів відчиняти не дозволяє. І призводить до фінансових ускладнень (школи фінансуються за кількістю учнів). І тупик….
Міжшкільні групи навчання (пункти) існують в 155 школах Польщі. Становлять 91,72% всіх закладів в яких наші діти вчаться рідної мови (школи – 7,10%, класи при польських школах – 1,18%). Школи і пункти працюють в 11-ти польських воєводствах: західнопоморське, поморське, вармінсько-мазурське, підляське, люблинське, підкарпатське, малопольське, долішньо-сілезійське, любуське, великопольське, мазовецьке. Попри те, що рішуча більшість українських школярів – вже майже 80% вчиться рідної мови у цій формі – надалі якось не вміємо подбати про них (дітей та вчителів). А шкода, бо добрий пункт – це бали і для найближчої української школи. Оскільки з пунктом вона працює. Результати проведеного мною опитування засвідчують, що 75% учнів українських щкіл, це колишні відвідувачі навчання, зорганізованого в формі пункту навчання. Є про що подумати. Але подумати не в спосіб – дайте нам учнів.
Read moreРОЛЬ І ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА В ПОЛЬЩІ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄДНОСТІ