21 лютого – Міжнародний день рідної мови
З цієї нагоди до вашої уваги нотатки професійних роздумів на цю тему Олени Федорової, громадського методиста Центру культур національних меншин Закарпаття, голови Закарпатської організації «Союз Українок».
Лютий – переповнений вагомими подіями. Це перш за все – Стрітення Господнє, ушанування пам’яті Героїв Небесної Сотні, Прощена неділя перед Великим постом, Початок Великого Посту, День Українського Тризуба, Міжнародний День рідної мови та інші.
Мова – духовний скарб нації. Мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. Сьогодні в Міжнародний день рідної мови ми знову звертаємося обличчям до джерел нашої духовності, до одвічних цінностей культури, шукаємо опору в слові. Дедалі частіше вживаються такі призабуті в нашому лексиконі слова, як благо, добро, істина, милосердя, зафіксовані, до речі, у перших пам’ятках писемності понад тисячу років тому. То ж бережімо Слово:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде…
Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам’ятаючи про першозначення її, як безсмертя духу народу, її рятівну, очищаючу, цілющу, відроджуючу властивість. Якими побачить Україну світ – залежить від нас самих. Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству. Заснування міжнародною спільнотою свята рідної мови – це тільки проголошення благородної мети. Що ж до практичного її втілення, то абсолютно очевидно – зберігати й плекати рідну мову може лише її носій, тобто ми з Вами і наші діти.
Відродження національних традицій та звичаїв, утвердження мовної політики в Україні, розвиток духовних цінностей, споконвічних моральних якостей української родини, робота з молодою генерацією, яка творитиме майбутнє незалежної України – ці завдання української нації актуальні по сьогодні. По особливому звучить свято рідної мови для кожної людини. У Конституції України засвідчено: «Державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України».
То ж Міжнародний День рідної мови /21 лютого/ – подвійне свято для кожного з нас і для нашої держави в цілому. За результатами перепису за будь-яких обставин 2/3 громадян України ставлять українську мову у коло своїх життєвих цінностей.
Історія свята має трагічний початок. Дату 21 лютого вибрано тому, що саме цього дня 1952 року загинули студенти, які брали участь у демонстрації за надання рідній їм бенгальській мові статусу державної в тодішньому Пакистані, частина якого пізніше стала незалежною державою Бангладеш.
Кожна мова самобутня. Вона має власні вислови, які відображають менталітет і звичаї народу. У мови, як і людини – у кожного своя доля… Мова – душа народу. Українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці, як і інші національності, мають свою могутню класичну літературу, своїх визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника та інших. Мають і свою велику (вже не тільки оригінальну) а й перекладну літературу.
Правову основу мовного законодавства України складають Конституція України, Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про освіту», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу» тощо, що відповідає загальноєвропейській світовій практиці й узгоджується з відповідними міжнародно-правовими актами.
Необхідно, щоб українська мова посіла належне місце у сфері культури, освіти й науки. Українцям нелегко торувати шлях утвердження рідної мови на початку ХХІ ст. у безмежному просторі глобальних викликів. Компасом на шляху до самоствердження має бути національне усвідомлення. Однак піднесення громадянського, державницького духу, всебічний моральний розвиток особистості можливі лише у високодуховному середовищі, за межами насильства, зневаги, асиміляції – і тут необхідна народна національна педагогіка бо ж Україна поліетнічна держава, а Закарпаття багатонаціональний край. Адже досягненню порозуміння, злагоди, об’єднання суспільства, розбудов та утвердження України покликана слугувати державна мова, і разом з тим жодних утисків щодо інших мов при цьому не повинно бути.
Пізнання світу через національне слово надзвичайно важливе. Мова дається одвіку і довіку, це – спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Мова – це святі скрижалі нашої нації, в якій кожне покоління бере те, чого вимагає певна доба: самовираження, духовні цінності, моральну чистоту, перспективу.
Зазначу, що Центром культур національних меншин Закарпаття спільно з відділом національностей та релігій облдержадміністрації, національно-культурними товариствами краю систематично аналізується та здійснюється моніторинг щодо дотримання мовного законодавства України на теренах Закарпаття. Результат досліджень опубліковано в Інформаційних бюлетенях № 25, 26, 27, 28 та обговорено на міжнародному науково-методичному семінарі «Державотворча й об’єднувальна функції української мови і реалії, здобутки, перспективи», засіданні за круглим столом «Реалізація в Закарпатській області державної мовної політики та основних положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Рекомендації розроблені та прийняті учасниками вищезазначених заходів є на постійному контролі. У травні цього року на науково-практичній конференції планується обговорити питання «Роль громадських організацій у формуванні етнонаціональних відносин в умовах політкультурного Закарпаття». Планується внести пропозиції щодо удосконалення ролі громадських організацій в реалізації та удосконаленні державної етнополітики у цій сфері.
Цілком і повністю підтримую Резолюцію учасників засідання за круглим столом /8 лютого цього року/ з обговорення зареєстрованих у Верховній Раді України мовних законопроектів щодо необхідності спрямування зареєстрованих законопроектів «Про мови в Україні» № 5556 від 19.12.2016 року, «Про функціонування української мови» як державної та порядок застосування інших мов в Україні» № 54669 від 19.01.2017 року, «Про державну мову» № 5670 від 19.01.2017 року на правову експертизу у Венеціанську комісію а також проведення наукової експертизи зазначених вище законопроектів у Інституті держави і права ім. В. Корецького та Інституті української мови НАН України. Доцільно також організувати у Верховній Раді України громадські слухання щодо порядку застосування української мови та мов національних меншин.
Як голова Закарпатської організації «Союз Українок», громадський методист Центру культур національних меншин Закарпаття закликаю народних депутатів України зважено підходити до прийняття законів, що регулюють порядок функціонування мов в Україні, оскільки не виважений підхід чи некомпетентність у цих питаннях можуть призвести до міжнаціональних конфліктів, зростання еміграційних процесів, що не сприяє консолідації громадянського суспільства.