УЗАГАЛЬНЕННЯ РУСЛАНА ФАТУЛИ ПРО ПРИЙНЯТТЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ЗА ОСНОВУ ЗАКОНОПРОЄКТУ «ПРО НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ (СПІЛЬНОТИ) УКРАЇНИ», ЯКИЙ Є У ПАКЕТІ ВИМОГ ЄС

Інформаційний тижневик Закарпаття Карпатський об’єктив» №47 (483) від 8 грудня 2022 року

Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт «Про національні меншини (спільноти) України» (№8224). Документ підтримали 274 депутати.

Проєктом закону пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року та ухвалити новий Закон України «Про національні меншини (спільноти) України».

Згідно з текстом законопроєкту, національна меншина (спільнота) – це це стала група громадян Української держави, які не є етнічними українцями, традиційно проживають на території України, об’єднанні спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та/або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберігати і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність. Передбачається, що національні меншини (спільноти) є невід’ємними, інтегрованими та органічними частинами українського суспільства.

Пропонується визначити, що людина, яка належать до національної меншини (спільноти), має право на самоіндетифікацію; свободу громадських об’єднань та мирних зібрань; свободу вираження поглядів і переконань, думки, слова, совісті та релігії; участь у політичному, економічному та соціальному житті; використання своєї мови; освіти, зокрема мовами нацменшин (спільнот); збереження культурної спмобутності.

Водночас підкреслюється, що реалізація та/або захист прав і свобод осіб, які належать до нацменшин (спільнот), можуть бути обмежені відповідно до закону в інтересах захисту національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту прав  свобод осіб, якщо таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві.

При реалізації та/або захисті прав і свобод представників національних меншин (спільнот) забороняється популяризація або пропаганда держави-терориста (агресора-агресора) та її органів, російського нацистського тоталітарного режиму, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україні, представників органів влади держави-терориста (агресора-агресора) та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-терориста (агресора-агресора), виправдовують чи визнають правомірною збройну агресію російської федерації як держави-терориста проти України, окупацію території України.

Окрім того, передбачається, що для збалансованого врахування інтересів осіб, які належать до національних меншин (спільнот), сприяння діяльності їхніх громадських об’єднань Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації за ініціативою таких громадських об’єднань утворюють Центр національних меншин (спільнот) відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Порядок створення та функціонування такого Центру визначається центральним органом виконавчої влади, що формує державну політики в сфері національних спільнот.

Очікується, що ухвалення законопроєкту сприятиме забезпеченню прав національних меншин (спільнот) України, виконанню міжнародних зобов’язань держави.

Нагадаємо, завершити реформу законодавства щодо національних меншин відповідно до рекомендацій Венеційської комісії стало однією із семи основних вимог, які Україна  має виконати насамперед, оскільки «авансом» отримала статус кандидата  в ЄС. 23 червня лідери ЄС затвердили рішення надати Україні та Молдові статус кандидата на вступ. Документ ухвалили на підставі рекомендацій Єврокомісії, наданої 17 червня. А Європейська комісія в свою чергу оприлюднила перелік із семи вимог до України. У висновку щодо відповідності нашої країни вимогам для держави-кандидата  ЄК запропонувала ЄС право скасувати цей статус у разі, якщо Україна порушить свої зобов’язання. На потребу ухвалити новий закон про національні меншини багато разів вказували і представники інших європейських інституцій, зокрема Верховний комісар ОБСЄ, Дорадчий комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин та Комітет Міністрів Ради Європи.

Однак прийнятий законопроєкт раніше різко критикували у експертному середовищі, а також представниками самих нацменшин, зокрема за термінологію, яка не відповідає ні європейським нормам, ні українському законодавству. Адже саме поняття національних спільнот взагалі позбавлене правового середовища. Отож представники національних меншин, зокрема закарпатських угорців, вважають це значним звуженням своїх прав порівняно з нормами, закріпленими в Конституції, та інших міжнародних угодах України, а також з попередньою практикою.

Також чимало експертів вважає новий законопроєкт беззмістовним та безглуздим, і таким, що розроблений більше для галочки, для Євросоюзу, чи для піару. Адже у його тексті багато гучних декларативних заяв, проте немає жодних конкретних механізмів, за допомогою яких представники національних меншин могли б реалізувати свої права на практиці. Зокрема, право на освіту рідною мовою чи використання рідної мови у публічному просторі.

Критикують законопроєкт і представники національних меншин. Насамперед вони наголошують, що його було розроблено без обговорення з ними.

Як пишуть, зокрема, представники ГО «Товариство угорської культури Закарпаття», документ «фактично є закріпленням тих обмежень, які кодифіковані в нещодавно прийнятому Законі про освіту та мову, в сфері мовних, освітніх, медійних прав тощо. Серед іншого законопроєкт не гарантує вільного використання національної символіки, збереження територій компактного етнічного проживання, ускладнює підтримку організацій меншин, унеможливлює роботу ЗМІ мовами меншин, а також не містить заборони заходів щодо примусової асиміляції національних меншин», – йдеться у заяві «ТУКЗ» від 25 липня цього року.

«Законопрєкт трактує права меншин виключно як права, які можуть здійснюватися особами, що належать до національних меншин, в індивідуальному порядку, що позбавляє національні меншини будь-яких політичних, освітніх чи мовних прав, реалізованих інституційно, а отже – впливати на власну долю. Прийняття проєкту призведе до подальшого погіршення правового становища меншин», – вважають представники організацій закарпатських угорців.

            Оскільки законопроєкт прийнятий лише у першому читанні, то маємо надію, що зауваження експертів і представників нацменшин будуть враховані при його підготовці до другого читання. Водночас дехто з експертів припускає, що зважуючи на основних зміст документу, косметичні правки не допоможуть йому реалізувати всі очікування національних меншин та європейських інституцій. Варто зазначити, що чимало фахівців вважає логічним подати цей документ на розгляд Венеційської комісії та врахувати всі її рекомендації, перш ніж прийняти закон у цілому.