РУСИНИ ЗАКАРПАТТЯ – ПРОБЛЕМИ СЬОГОДЕННЯ ТА ШЛЯХИ КОНСОЛІДАЦІЇ
Жупан Євген Євгенович,
голова Закарпатського обласного
обєднання громадян
«Народна Рада Русинов Закарпаття»
Перед розпадом Радянського Союзу в нашому краї було утворено ряд громадських національно-культурних товариств з числа представників різних національностей. В 1989 році русини також утворили свої районні та обласні товариства, котрі ставили собі за мету повернення русинської національності та розширення прав регіонального самоврядування. Закарпатці, у тому числі абсолютна більшість русинів, на референдумі 01 грудня 1991року проголосували за незалежну Україну (біля 93 відсотків), а також за «Спеціальну самоврядну територію, як суб’єкт у складі незалежної України (78 відсотків). З того часу пройшло більше 25 років. За ці роки різні вищі керівники України неодноразово обіцяли вирішити проблемні питання русинської спільноти.
Що вдалось вирішити?В нашому краї легально функціонують ряд русинських організацій культурно-освітницького, наукового, літературного спрямування. Зусиллями Народної Ради Руситнов Закарпаття при сприянні регіональної влади відкрита русинська редакція на обласному телебаченні. Регулярно, вже на протязі 18 років, проводяться щорічні фестивалі русинської культури «Червена ружа», іде відродження традицій,звичаїв,духовності русинів. За останні 10 років значно виросла кількість виконавців русинської пісні, вірша, фольклорних колективів. За допомогою русинської діаспори з Канади функціонували в кращі роки до 40 недільних русинських шкіл. На тепер їх стало значно менше із-за обмеження допомоги меценатів, а державного фінансування немає. Вийшло ряд збірок русинської поезії, прози, пісень, історичні книги про русинів, граматики русинської мови. За допомогою депутата Верховної Ради України В. Балоги виданий 5-томний словник русинської мови Ю. Чорі, в котрому налічується більше 250 тисяч слів. Виданий 4 томний збірник фразеологізмів русинської мови, декілька навчальних посібників для дітей, випускалася газета «Подкарпатський русин», випущені компакт диски із записами русинських пісень. Сесія Закарпатської обласної ради прийняла рішення про визнання русинів на території області у 2007 році та визнання русинської мови, як регіональної на території області. Тобто, якщо порівнювати з вітсутністю умов для розвитку русинів в Радянському Союзі, коли були переслідування за іншу думку або правозахисну діяльність, то в Україні за роки незалежності русини дійсно отримали певний поштовх для свого національного та культурного розвитку .Але, якщо порівнювати ситуацію з русинами в інших країнах, де вони офіційно визнані за окрему національність та національну меншину, то в нас ще залишається ряд невирішених проблем. Головна з них – невизнання русинів на державному рівні, що значно гальмує процес відродження русинів. Не дивлячись на Закон України «Про національні меншини України» та Конституцію України, згідно з котрими кожен громадянин України має право вільно вибирати або відновлювати свою національність, по відношенню до русинів до цього часу це право фактично не діє. Сталінський тоталітарний режим, після входу радянських військ на територію Підкарпатської Русі тепер Закарпатська область, яка входила до складу Чехословаччини, ліквідував русинську національність. Русинів записали українцями, далі послідувала ліквідація державності нашого краю початок 1946 року, незгодні були інтерновані, відправлені в концтабори Сибіру, де багато з них загинуло Звичайно багато русинів з того часу почали вважати себе українцями і це їх право, котре ми маємо поважати, але залишилась частина спільноти краю, котрі продовжують себе ідентифікувати, як русини. Неодноразово русинські організації, Закарпатська обласна рада, європейські та світові організації, у тому числі Організація Об’єднаних Націй Комітет по деколонізації та ліквідації расової дискримінації звертались до керівництва України Президента, Верховної Ради, Уряду з пропозиціями офіційного визнання русинів, як національної меншини, але поки-що такого визнання немає. Звичайно, як правило, давались стандартні відписки з думкою Академії Наук України, що русини – ті самі українці. Але тоді постає питання, як бути з тими русинами, котрі жили до заснування Академії Наук України, або з тими русинами в інших країнах, де вони визнані на офіційному рівні за окрему меншину, нарівні з іншими меншинами. Русини, на протязі всіх років незалежної України, були і залишаються прихильниками європейського вибору держави та демократичного її розвитку. Вони є законопослушними громадянами України, не екстремісти і не сепаратисти це вже новітня історія України доказала. На жаль, держава не виділяє практично жодної фінансової підтримки на розвиток русинської мови, друкування книг, журналів, газет, підручників русинською мовою. Все, що робиться – за рахунок пожертв громадян і звичайно в обмежених можливостях. За підтримки держави немає жодної русинської школи або класу. В Словаччині, наприклад, русини в Пряшеві мають інститут русинської мови та культури, де готують вчителів для русинських шкіл. Непогані умови в русинів Сербії, Угорщини, Хорватії, де русини також можуть навчатись рідній мові, а також представляти свою меншину в Парламентах, як і інші меншини. Тому русини України, заявляючи про підтримку європейського вибору держави, сподіваються і на впровадження європейських норм по відношенню до національних меншин. Русинська мова, культура, звичаї, традиції будуть лише збагачувати загальноукраїнську культуру. Русини віками мирно співіснували у нашому краї з іншими національностями. Ми не збираємось відокремлюватись або до когось приєднуватись, ми за цілісність України і непорушність її кордонів. Ми поважаємо українську мову, як єдину державну мову та вільно володіємо нею. Звичайно, у теперішніх обставинах, коли Україна має гіркий досвід сепаратизму на сході, котрий підтримується сусідньою країною, ми всі представники національних меншин повинні бути дуже обережні у своїх висловлюваннях при відстоюванні своїх прав, щоб не зашкодити та не спровокувати крайні націоналістичні сили, котрі звикли навішувати ярлики на іншодумців або правозахисників. Тому Народна Рада Русинов Закарпаття вже не раз закликала і закликає до виваженості та відстоюванні своїх прав лише законними, конституційними методами та діалогом з владою. Місцева та регіональна влада значно краще розуміє проблеми русинів та по мірі можливості деколи допомагає в культурному роз витку русинів. На жаль, поки що немає такого розуміння з боку центральної влади. Русини підтримують процеси декомунізації. Хотілось би, щоби ці процеси торкнулись і ліквідації тої несправедливості, котра була завдана русинам у ході 2-ї Світової війни ліквідацією їх національності. Ми підтримуємо також заявлені Президентом України процеси децентралізації та розширення самоврядності, звичайно без сепаратистських устремлінь, по кращим європейським стандартам, до котрих прагне іти Україна. Правда, не всі однаково розуміють наміри децентралізації. Необхідний спільний знаменник, щоби розмежувати по розумному повноваження центру, регіонів та місцевих органів влади, бо надмірна централізація, як і надмірна децентралізація не служать загальнодержавним та загально громадським інтересам. Русинів значно краще розуміють корінні національні громади краю, ніж наші сусіди з деяких інших регіонів України, де національний склад більш однорідний і де значно менше виникає питань, пов’язаних з правами національних меншин. Можливо це є однією з перешкод на шляху офіційного визнання русинів в Україні. З офіційним визнанням русинів Україна і надалі отримає законопослушних, трудолюбивих, толерантних громадян, котрі поважають державу та бажають їй добра. Хочеться сподіватись, що Україна буде дійсно європейською, цивілізованою, процвітаючою, правовою державою і на кінець визнає русинів на офіційному рівні, як то вже є в інших 22-х державах світу, де русини проживають.