Йосиф ГАЙНІШ,
голова Громадської організації «Культурно-освітня організація
„Матіца словенська” в Україні»
ДВОМОВНІСТЬ – ОПТИМАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА ТА ДЖЕРЕЛО НОВОЇ ЯКОСТІ ОСВІТИ СЛОВАКІВ ЗАКАРПАТТЯ
Культурно-освітня організація «Матіца словенська» в Україні» у цьому році відзначає 30 років своєї діяльності. Найбільшим успіхом і досягненням організації є створення школи зі словацькою та українською мовами навчання, відкриття редакції теле- і радіопередач словацькою мовою та відкриття Центру словацької культури в Ужгороді.
У 1996 році організація виступила з ініціативою відкриття школи зі словацькою мовою навчання в обласному центрі. Культурно-освітньою організацією «Матіца словенська» було вивчено досвід розвитку освіти словацької національної меншини у різних країнах світу. Тому ми вважали за доцільне створити двомовну словацько-українську школу. Розроблено концепцію двомовної школи, яка отримала підтримку в освітніх інституціях області. Вважаємо, що двомовність є оптимальною перспективою та джерелом нової якості освіти. До речі, Верховний комісар ОБСЄ, під час робочої поїздки на Закарпаття для оцінки міжетнічних відносин в регіоні підтримав двомовну освіту в Україні.
Концепцією передбачено навчання учнів у початкових класах здійснювати словацькою мовою з обов’язковим вивченням державної мови як предмета. Відповідно до навчального плану освітній процес, починаючи з п’ятого класу, здійснюється українською мовою. В усіх 5 – 11 класах запроваджується поглиблене вивчення словацької мови і літератури. У заклад освіти зараховуються як представники словацької спільноти так і всі бажаючі вивчати словацьку мову та літературу, історію та словацькі реалії. Концепція школи передбачає створення таких умов, щоб учні після закінчення закладу освіти досконало володіли словацькою та українською мовами. Це дасть змогу забезпечити якісну підготовку випускників, конкурентноспроможних при вступі до закладів вищої освіти та працевлаштуванні.
Нині ця школа реорганізована в Ужгородський ліцей № 4 Ужгородської міської ради. Його структура, зміст діяльності, впровадження в освітній процес державних стандартів повністю відповідає чинному законодавству України з питань освіти, зокрема Законам України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та інших нормативно-правових актів.
Словаки Закарпатської області України мають традиційні історичні передумови українсько-словацької двомовності. Двомовність є найкращим засобом як проти національного нігілізму, так і проти асиміляції. Якщо представники словацької меншини володітимуть словацькою та українською мовами, шануватимуть культуру, поняття та зміст асиміляції втрачає сенс.
Розвиток освіти і культури, задоволення інформаційних духовних потреб словацької національної меншини області відбувається в органічній єдності з розвитком національно-культурного життя українського народу, в тому числі і багатонаціонального Закарпаття, адже духовні здобутки кожної національної меншини водночас збагачують українську культуру, закладають дієву основу для міжнаціональної єдності.
Мова – найважливіша ознака національної самоідентифікації людини, її духовної культури, тому у системі державних пріоритетів краю мовна політика посідає чільне місце. Стратегічним завданням поряд з гарантуванням мовних прав представників національних спільнот, зокрема словацької, є утвердження суспільної злагоди і політичної стабільності, забезпечення єдності та зміцнення української держави. Підтримую позицію Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, висловлену в Річному звіті про стан дотримання Закону України «Про забезпечення функціювання української мови як державної» у 2022 році, що мова – це зброя, яка зміцнює Україну і допомагає знищувати російського агресора під час повномасштабного вторгнення рф в нашу державу.
На задоволення етнонаціональних потреб словацької національної меншини, надання її представникам рівних можливостей у здобутті освіти усіх рівнів, вільного володіння ними як рідною так і державною мовами скеровані нормативно-правові акти, які регулюють етнополітичну сферу суспільних відносин держави і складаються з відповідних норм Конституції України, Декларації прав національностей України, Закону України «Про національні меншини (спільноти) України», окремих положень законів України «Про громадянство України», «Про культуру», , «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих документів.
Україна приєдналася практично до всіх міжнародно-правових актів у сфері забезпечення прав нацменшин. Це, зокрема, Рамкова конвенція про захист національних меншин (ратифікована Верховною Радою України, 1997 рік), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) (1997 рік), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1973 рік), Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (2003 рік), Європейська конвенція про громадянство (2006 рік). Наша держава також приєдналася до ряду міжнародних багатосторонніх угод, серед яких Ословські рекомендації щодо мовних прав національних меншин (1998 рік), Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту (1996 рік).
Зауважу, що частина міжнародних актів у сфері захисту прав національних меншин, до яких приєдналася Україна, на жаль, мають рекомендаційний характер, зокрема це стосується Лундських рекомендацій щодо ефективної участі національних меншин у громадсько-політичному житті. Варто також зазначити, що ігнорування окремих положень цих рекомендацій може суттєво підірвати віру міжнародної спільноти в щирість намірів України дотримуватися схвалених на міжнародному рівні стандартів. З огляду на це, вимагає свого законодавчого врегулювання питання представництва національних меншин в органах державної влади та місцевого самоврядування, зокрема у Верховній Раді України.
Україна долучилася до стратегії розвитку національної ідентичності у тому вигляді, як вона викладена у звіті Програми розвитку ООН (2004 рік): запровадження єдиної офіційної мови як державної з її обов’язковим використанням у адмініструванні, державному управлінні, війську, системі вищої освіти; націоналізація на основі домінуючої етнічної групи системи обов’язкової освіти на основі стандартних планів; впровадження мови і культури домінантної групи у державних ЗМІ та культурних інституціях, тощо.
Здійснюється дружнє співробітництво в дусі взаємної поваги, добросусідства і партнерства з країнами, де проживають словацька національна меншина та українська. Активно реалізується Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словацькою Республікою.
З метою підвищення якості викладання словацької та української мов та подальшого розвитку словакістики та україністики у закладах вищої освіти Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти Словацької Республіки підписало Угоду про співпрацю – Програма в галузі освіти. Ця програма забезпечує можливість навчання, включаючи мовну та професійну підготовку, для громадян України словацької національності в Словацькій Республіці, а також для громадян Словацької Республіки української національності в Україні, направлення лекторів словацької та української мов до університетів України та Словаччини, проведення літніх курсів для словацьких та українських студентів, а також мовно-професійних курсів для вчителів закладів загальної середньої освіти з метою підвищення їхньої кваліфікації.
Функціонує Міжурядова українсько-словацька комісія у справах національних меншин, освіти, культури та наукових зв’язків. Комісія діє як дорадчий орган при урядових кабінетах обох держав і займається комплексним питанням словацької меншини в Україні та української меншини в Словацькій Республіці з метою покращення умов для розвитку її ідентичності.
Разом із динамічним розвитком освіти словаків в Україні постає чимало невирішених проблем. Зокрема, питання забезпечення учнів підручниками, довідниками, художньою літературою, вчителів – навчально-методичними посібниками, дидактичними матеріалами, зміцнення навчально-матеріальної бази закладів освіти, подальшого забезпечення етнокультурних потреб словацької національної меншини області.
Питання реалізації конституційних прав і свобод представників словацької спільноти в сучасних реаліях ставить перед нами нові завдання, вирішення яких потребує системного аналізу та тенденцій розвитку, ділового конструктивного їх вирішення органами державної влади та місцевого самоврядування за участі громадських організацій національних меншин.