22 квітня

22 квітня в конференц-залі Центру культур національних меншин Закарпаття відбувся симпозіум, присвячений 220-й річниці від дня народження Олександра Духновича – письменника, педагога, священника, діяча культури та освіти.

Під час урочистого відкриття учасники зібрання виконали Духовний гімн України  «Боже великий, єдиний нам Україну храни», автор музики – Микола Лисенко. о. Михайло Михайлець, протоієрей Мукачівської греко-католицької єпархії, викладач Ужгородської греко-католицької богословської академії імені Блаженного Теодора Ромжі разом з семинаристами  цієї академії  відслужив панахиду за Олександром Духновичем.

Після урочистого відкриття з презентацією  буклету про життєвий і творчий шлях Олександра Духновича, виступив Михайло Зан, член Громадської організації  «Русинський культурологічний клуб», кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету.

З науковим дослідженням «Про формування релігійної та національної ідентичності Олександра Духновича від батьківської хати до каноніка капітули Пряшівської єпархії (1803–1844)» присутніх ознайомив Володимир Фенич, координатор Науково-дослідного центру історично-релігійних студій «Логос» Ужгородського національного університету, кандидат історичних наук, доцент кафедри модерної історії України та зарубіжних країн.

Голова Громадської організації «Закарпатське обласне науково-культурологічне Товариство імені О. Духновича», співголова заходу Юрій Продан поділився з присутніми досвідом роботи товариства щодо гармонізації міжетнічних відносин у краї, а Юрій Шипович, голова Громадської організації «Русинський культурологічний клуб», зробив повідомлення на тему: «Повчальні листи: з епістолярної спадщини Олександра Духновича».

Про вивчення літературної спадщини Олександра Духновича в сучасній українській школі проінформувала присутніх Наталія Ребрик, завідувачка кафедри теорії і методики професійної освіти та інноваційних технологій Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти.

З цікавим повідомленням на симпозіумі виступив автор ряду пам’ятників та меморіальних дошок О. Духновичу Михайло Белень, голова Громадської організації «Ужгородське культурно-освітнє общество імені Александра Духновича»,  академічний скульптор, заслужений художник України.  Петро Габрин, журналіст Інформаційно-аналітичного агентства «Roma.UA», ознайомив учасників симпозіуму з результатами свого наукового дослідження на тему «Цигани (роми) у творчості Олександра Духновича».

Презентацію оригінальних видань на тему: «Наукова спадщина Олександра Духновича у фондах відділу «Карпатика» Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету» зробила завідувачка відділом краєзнавчого фонду «Карпатика» Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету Марія Чорній.

Усі бажаючі мали можливість виступити під час проведення дискусійної трибуни. Серед яких: Євген Жупан, голова Обласної спілки громадських організацій «Народна Рада Русинов Закарпаття», заслужений лікар України, Валерій Падяк, доцент Пряшівського університету (Словаччина), Іван Латко, керівник громадських організацій «Ужгородське товариство словаків» та «Клуб Т.Г. Масарика в Ужгороді», Михайло Фединишинець, журналіст, Михайло Бабидорич, заступник голови Громадської організації «Союз русинських письменників Закарпаття», Михайло Лижичко, блогер з русинської проблематики та ін.

Учасники зібрання відзначали, що пропагуючи спадщину Олександра Духновича необхідно мати на увазі таке: суспільно-політичні погляди щодо його діяльності пройшли певну еволюцію, ми є свідками якісного переосмислення багатьох ідеологем, канонічних стереотипів, а також повернення у контекст повсякденного життя тих ідей і уявлень, які служили надійним орієнтиром на складних шляхах від національного і духовного поневолення до ідеалів вільної людини і вільного суспільства. Акцентувалася увага на тому, що Олександр Духнович поєднував у собі якості священнослужителя і науковця, носія церковних та світських засад, стояв на релігійно-ідеалістичних позиціях. Наукова та педагогічна спадщина Олександра Духновича, його принципи і завдання християнської педагогіки не втратили свою актуальність та цінність і на сучасному етапі реформування Нової української школи, розвитку науки та національної освіти в цілому, а педагогічні ідеї і зараз співзвучні з концептуальними засадами сучасного національного виховання молоді.

Присутні на симпозіум також констатували, що захід проводиться у період воєнного часу, коли наша держава захищає свою територіальну цілісність, незалежність та державний суверенітет від російського агресора, на захист своєї Батьківщини разом з етнічними українцями піднялись також представники різних національних меншин та етносів краю, показавши цим єдиний стальний кулак агресору. Бо ж заповідав Духнович нащадкам «Любіть рід свій, не тому, що він славний, а тому, що він ваш».

Учасники симпозіуму відзначали, що про вагомий внесок Олександра Духновича в історію України, зокрема Закарпаття, написано і сказано чимало, проте й надалі залишаються малодосліджені окремі аспекти його діяльності та спадкоємництва, а всі спірні питання («білі плями»), пов’язані з інтерпретацією творчості Будителя потрібно вирішувати лише на основі ретельного вивчення та дослідження першоджерел, які нині зберігаються як в архівах України, так і архівах низки країн Європи.

Після дискусійної трибуни Маріан Токар, директор Науково-дослідного інституту політичної регіоналістики Ужгородського національного університету, доктор наук з державного управління, заступник голови Громадської організації «Русинський культурологічний клуб» презентував збірник матеріалів учасників симпозіуму.

На завершення заходу учасники зібрання прийняли відповідну резолюцію. Етноспівачка Мирослава Копинець виконала пісні на слова О.Духновича. Відбулося покладання квітів до пам’ятника Олександру Духновичу та пісенне вшанування Будителя фольклорним дитячим колективом «Бабчина співанка».