СУЧАСНИЙ  СТАН  ЩОДО КОДИФІКАЦІЇ  РОМСЬКОЇ 

МОВИ В  УКРАЇНІ

Навроцька Євгенія Миколаївна,

громадський діяч, ромолог, журналіст

Горват Мирослав Васильович,

заступник голови громадської організації

«Закарпатське обласне ромське обєднання

 «Романі червень»(ромська зірка)

 Сьогодні, як ніколи, актуальним є привернення уваги владних структур, науковців, зокрема ромологів, представників ромського громадянського суспільства до становища правової захищеності ромів, сприяння інтеграції цього етносу в українське суспільство,  забезпечення їх законних прав і потреб у соціальній, культурній, освітній, економічній та інших сферах. На нашу думку, на різних рівнях законодавчої та виконавчої влади потребує вирішення питання розроблення реальної, а не декларативної державної цільової Програми інтеграції ромів в українське суспільство з належним фінансовим обґрунтуванням та визначенням очікуваних результатів на кожному етапі реалізації Програми.

          Особливої уваги на сьогодні потребує вирішення питання  кодифікації в Україні ромської мови. Зокрема, у країнах Карпатського єврорегіону, з якими межує Закарпатська область ромська мова кодифікована. Роми Закарпаття в рамках транскордонного співробітництва з ромськими громадськими організаціями Словаччини, Чехії, Угорщини, Румунії, Польщі та ін. мають можливість знайомитися з досвідом роботи у цих країнах щодо реалізації мовної державної політики та забезпеченням права ромської національної меншини на володіння та вивчення рідної мови. В Україні в червні 2020 року у рамках проекту Ради Європи «Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні» розпочато обговорення питання кодифікації та розвитку ромської мови. У розробленні шляхів та методів кодифікації беруть участь експерти Ради Європи, науковці інституту НАПН України, представники різних діалектичних груп ромської громади, ромологи, педагоги- практики, які працюють з дітьми-ромами та ін. Їхня мета – об’єднати величезну кількість наукових інститутів, кафедр з мовознавства, спеціалістів філологів, які б могли допомогти носіям цієї мови привести ромські діалекти України до єдиного стандарту. Адже саме з упорядкуванням мови пов’язаний і розвиток літератури, ЗМІ, книговидання, вивчення ромської мови в школі у місцях компактного проживання ромської спільноти, тощо.

          Про це ми неодноразово писали в своїх публікаціях у Всеукраїнському двотижневику газеті «Романі Яг».  Якби свого часу  держава ввела ромську мову до Закону України „ Про ратифікацію Європейської  хартії регіональних мов та мов меншин”, вона би мала шанс зберегтися і розвиватися.

          Бити на сполох нас примушує той факт, що за мовним атласом ЮНЕСКО ромська мова належить до вимираючих мов світу. Однак, незважаючи на все, вона продовжує жити, хоча в Україні – українізується, у Словаччині – словакизується і так далі. Так наприклад, ромське слово «састо, састіпе» майже не використовується ромами на теренах нашої області. Його заміняє слово «здраво, здравіпе». Таких прикладів можна наводити багато. За нашими спостереженнями щороку з ромської мови зникає 10-15 ромських слів.

          Постає питання, а чи сама ромська громада зацікавлена у збереженні власного словникового запасу слів, кодифікації мови, чи чекає, що хтось за неї це зробить? По – перше, ромська мова зберігається як розмовна. Нею розмовляє більшість ромського населення, особливо у побуті. Відвідуючи  заклади загальної середньої освіти роми України опановують українську мову, але вдома розмовляють в перважній більшості рідною ромською мовою. По-друге, зберігається писемна мова. Правда, не будучи кодифікованою, твори ромською друкуються на тих чи інших діалектах (а таких діалектів багато), використовуючи український алфавіт.

          Тільки із здобуття незалежності в Україні, ромською мовою почали видаватися книги – як поезія, так і проза.  Дуже мало видань друкуються за державної підтримки, більшість видаються за власні або грантові  кошти на різноманітних ромських діалектах України. Місцеві ромські говірки на тих чи інших діалектах, не всі роми України розуміють. Так чудове видання казок О.Пушкіна, перекладених Ю. Іваненком – ромським письменником у Херсоні мовою південних  ромів, не повністю розуміють роми – серви центральної України. В ній багато румунських запозичень, а у ромів – сервів також багато запозичень з української мови.

          Членами Національної спілки письменників в Україні були  Ілія Мазоре, Міха Козимиренко, Микола Латник – представники ромської інтелігенції, котрі видали не одну книгу, кожна з яких мала свою унікальність. На жаль, ці книги видані малими тиражами. У наш час плідно працює, але важко торує шлях до Національної спілки письменників України поет і прозаїк з міста Золотоноша Черкаської області Володимир Бамбула, автор двох книг „Циганська доля – як вітер в полі” і „Нерідні діти світу”, а також чудової, збірки поезій «Стою, задумавшись про літо…».

          Ромською  мовою, сервітським діалектом  пишуть і Олена Марчук з Харківської області, Раїса Набарачук з Києва, Микола Бурлуцький  з Мерефи, Микола Золотаренко та інші. Їх книги могли би скласти золотий  фонд ромської літератури в Україні, якби авторам  була приділена хоч якась увага з боку держави.

Кожна нація має свого поета-пророка. Для України – це Тарас Шевченко, який вніс значний вплив на розвиток літературної української мови. Адже саме мовою Шевченка формувалась сучасна українська мова, яка теж мала і має багато говірок і діалектів. Для ромів – поет-пророк з міста Коростень – це Михайло Козимиренко.  На словниковій основі його поетичних творів може бути сформована і кодифікована сучасна ромська мова. Михайло Казимиренко– український ром, 1939 р.н. (циганське ім’я – Міха) яскраво, незабутньо ввійшов у ромську культуру як поет, перекладач і викладач музики.

Дитинство його було трагічними. У роки Другої світової війни він тільки один вижив із великої родини. Всі 37 його родичів були розстріляно фашистами у Чернігівській в’язниці. Міха залишився живим тільки тому, що його мама перекинула дитину через паркан до сусідів, які його врятували. Своєю творчістю Михайло Козимиренко вніс у ромську поезію ліричну ноту, звертаючись при цьому до найрізноманітнішої тематики. У його лірику ввійшли вірші про циганську любов і характер, переживання про минуле і майбутнє його народу, вірші-загадки для дітей різного віку. Він зробив унікальні переклади ромською мовою деяких творів Тараса Шевченка. Писав і на північно-російському ромському діалекті, вводячи у свою лірику слова з діалекту своїх українських земляків ромів-сервів. Для прикладу:

 

ХАЙ ДУХ ЦИГАНСЬКИЙ НЕ ВМИРАЄ

З людьми, і дуже багатьма,

З циганським людом, зокрема,

Веду гіркі розмови часті

Про долю ромів, ромське щастя.

 

Вогонь циганський вже згасає.

Це молодь нашу не чіпає?

Невже те щастя нам, убогим.

Весь час вимолювать у Бога?

 

Навіщо ж голови носити, –

Щоб вміти хліба лиш просити?

А жити як на цьому світі,

Щоб сонцю ясному радіти?

 

Хай наше вогнище не гасне

І сяє ромська зірка ясно,

Хай дух циганський не вмирає

Й до варти пісня всіх скликає!…

 

СОБ ТЭ ДЖИВЭЛ РОМАНИПЭ

Машкир бутэ э манушэн,

Машкир бутэ чачэ ромэн,

Мэ дав сарэнца кирки дума

Ваш бахт ромэнгири дрэ люма.

 

Хасел, мурдел романипэ!

Карик дыкхэл о тэрнипэ?

Сыр пэскри бахт тэ попэрэс,

Барэ Дэвлэс са тэ мангэс?

 

Прэ со дыно годо шэро,

Соб тэ мангэс шуко маро?

Сыр прэ дэ свэто тэ дживэс,

О кхам Дэвлытко тэ дыкхэс?

 

Романи яг тэ на мурдел,

Вучи чергэн тэ на хасел,

Соб тэ дживэл романипэ,

Соб тэ кхарэл гилы кэ-пэ!

 

У 1998 році виходить перший буквар для тих, хто хотів би навчитись читати і писати рідною ромською мовою, складений Іллієм Мозоре та Михайлом Козимиренком. Це чудово ілюстроване видання було допущено Міністерством освіти України, як навчальний посібник для учнів закладів освіти, в яких навчаються діти-роми, для проведення факультативних занять і курсів за вибором. В кінці 90-х, початку 2000 років виходять добірки творів Міхи Козимиренка: переклад ромською поеми Олександра Пушкіна «Цигани», збірка «Циганське сонце» – творів відомих українських поетів і майстрів поетичного слова різних національностей: Степана Руданського, Івана Франко, Володимира Сосюри, Михайла Емінеску, Степана Келаре, Надії Поляково.

Михайло Козимиренко – один з найкращих сучасних ромських поетів, який писав як рідною, так і українською мовами, автор багатьох книжок як для дорослих, так і для дітей. Завдяки своєму таланту став професійним письменником. Ми сумуємо з того приводу, що в 2003 році Поета з великої літери не стало. Можливо, цьому посприяла Чорнобильська катастрофа, оскільки він жив у місті Коростені, неподалік від зони відчуження. У поета залишилася велика творча спадщина, що друкувалася малими тиражами у книгах, журналах, газетах. І нема кому  все це зібрати, укласти хоча б „Вибране”, не кажучи вже про „Повне зібрання творів”. Вірші й поеми М.Козимиренка, як зазначено вище, написані ромською мовою – мовою ромів-сервів (українських ромів).

І завданням держави, Національної спілки письменників України мало би бути сприяння виданню цих творів, посмертної книги поета. Це могло б  зберегти хоча би той словниковий запас ромської мови, який ще є сьогодні. Адже завтра ці мовні перлини можуть зникнути, розчинитися і будуть назавжди втрачені. М. Козимиренко вперше переклав на ромську чудову поему Ліни Костенко «Циганська муза». Це досить складний і багатий на поетичне слово твір, як і всі твори сучасної української поетеси. Тому перекладач довго «вишукував» ромські слова для того, аби передати всю літературну гаму складної поезії. Для того він спілкувався з багатьма друзями і знайомими – носіями ромської мови. Поема Л.Костенко «Циганська муза» вперше була надрукована у кількох номерах Всеукраїнського двотижневика газеті «Романі Яг».

Кілька років тому в Ужгороді в Центрі культур національних меншин Закарпаття презентували збірку ромської поетеси Рані Романі. Це творчий псевдонім самобутньої ромської поетеси Раїси Набаранчук, яка народилась в окупованому нацистами Києві в 1943 році в багатодітній родині ромів – сервів. Видання «Мирэ дрога мануша, кэ туме мирэ лава», що у перекладі з ромської означає «Народе мій, до тебе я звертаюсь» – перша книга поезій та перекладів Рані Романі.

 Перші поетичні твори Рані Романі почала писати ще наприкінці 1960-х років. Але на жаль, за ромськими тодішніми традиціями, жінці не дозволялось писати вірші, а тим більше друкувати власні твори. Тому свої записи пані Раїса робила у маленьких зошитах і… клала у шухляду.  Друкуватися почала лише у зрілому віці на початку 90-х років, Її поезії були надруковані за кордоном у Польщі.

“Міре дрога мануша, кэ туме мирэ лава” – перша збірка Рані Романі, містить поетичні твори ромською, українською та російською мовами. В окремому розділі видання – поезії класиків української літератури, серед яких і широковідома в світі поема “Циганська муза” Ліни Костенко про ромську поетесу із Польщі Папушу (Броніславу Вайс). Це був новий переклад, що збагатив ромське слово. Мовою народу, про який вона написана, поема прозвучала на презентації збірки Рані Романі. У грудні 2015 року книгу презентували за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” в Києві, у ромському академічному музично-драматичному театрі “Романс”.

Ми також б хотіли зробити паралелі у творчості двох жінок-поетес, а саме ромської поетеси Папуші з Польші та Романі Рані з України. Якщо Папушу за її вірші, а особливо через те, що вони були надруковані ромською мовою було вигнано з рідного середовища, то на щастя, подібна доля не спіткала пані Раїсу. Навпаки, вона здобула визнання не тільки серед ромської громади, а і української спільноти. Більше того, редактором видання – книги поетичних творів Рані Романі, став Лев Черенков, кращий в Європі лінгвіст діалектів ромської мови.

Сьогодні в період підготовки та майбутнім прийняттям українською державою нового документа щодо захисту прав та інтеграції в українське суспільство ромської національності на період до 2025 року, як ніколи актуальною постає підтримка, видання ромської літератури рідною мовою.

Питання ромології, на жаль, в Україні не поставлено на наукову основу. Робляться перші кроки до кодифікації мови. Інститути післядипломної педагогічної освіти, наприклад, в Закарпатській та Одеській областях, проводять постійно діючі семінари з питань освіти ромських дітей і популяризації знань з історії, мови, культури і традицій ромського народу. Однак, результативність цієї роботи не достатня. В першу чергу це пов’язано з відсутністю наукових та педагогічних кадрів, які б займалися саме питаннями ромології. У країнах ближнього зарубіжжя є чималий досвід роботи щодо питань ромознавства, який можна б запозичити. Зокрема, в Угорщині функціонує кафедра ромології при факультеті суспільних та гуманітарних дисциплін університета міста Печ. У філософському університеті в м. Нітра (Словаччина) є кафедра підготовки ромських педагогів та соціальних працівників, яка має свої філіали в містах Кошіце та Банська-Бистриця. В Пряшеві працює методико-педагогічний центр, який вивчає і впроваджує нові педагогічні методи роботи з ромськими дітьми. Крім того, в Кошіце працює школа музичного мистецтва та приватна гімназія для ромів. В Чеській Республіці, у місті Прага понад 30 років працює кафедра ромології на філософському факультеті Карлового університету, яка займається не тільки науковою роботою, а й підготовкою спеціалістів з ромської мови і літератури для шкіл і засобів масової інформації. Якщо спочатку своєї роботи, кафедра під керівництвом Мілени Губшманової, активно займалась історичними пошуками, фіксації видів ремесел, прикладного мистецтва, збіркою літературних творів, нині кафедра активно займається лінгвістичним напрямком роботи.

Протягом останніх років кілька разів на рік до Закарпаття з робочими відрядженнями приїжджає Міхай Бенішек – магістр філософського факультету Карлового університету (м. Прага, Чеська Республіка), лінгвіст ромської мови, спеціаліст з класичної індології та роботи  ромських студій. Він етнічний ром, чех за походженням, активно вивчав ромську мову, а точніше її північно – східний діалект (діалектичний склад ромських говірок). Носії цього діалекту проживають в Закарпатті.  Його з дитинства вабили подорожі і він завжди хотів побачити світ. Захопився спочатку індологією, насамперед вивчив мову санскрит на кафедрі індології Празького Карлового університету. Пізніше перейшов на кафедру ромології, де Міхай і продовжив своє навчання, оскільки ромська мова є однією з споріднених діалектів староіндійської мови. Сьогодні Міхай є одним із спеціалістів з ромських діалектів Східної Європи. Вільно пише і розмовляє ромською мовою карпатського ареалу.

Міхай веде дуже активну наукову роботу – бере участь у різних мовознавчих школах та конференціях. Так, у 2013 року він презентував свої дослідження у зимовій школі Лейденського університету. У 2014 він досліджував мовознавчі проблеми ромів у літній школі університету Стокгольма. Під час відвідин Закарпаття, його зацікавило питання дослідження та фіксація діалекту ромів Ужгорода, Перечина, сіл Лінці, Середнє та Худльово, Ужгородського району, де роми в побуті спілкуються виключно ромською. Досліджував, як змінювалась колись єдина ромська мова карпатського ареалу після встановлення нових кордонів. Збирав словниковий запас, фольклор, вивчав зміни у фонетиці і морфографії. Дізнавшись, що в Ужгородському університеті розпочали роботу «Ромські судії», Міхай приїздив не з пустими руками, а привозив збірники часопису «Романі джанібен», який видається в Празі. У другому номері за 2013 рік була опублікована стаття Йожефа Шімека за 1936 рік «До десятиріччя ромської школи в Ужгороді» (нині це Ужгородська гімназія № 14, яка відзначила 94 річний ювілей роботи) та коментар до неї Міланди Завадської, наукового співробітника музею ромської культури міста Брно. Із статті ми дізналися багато цікавого про перший в Європі державний навчальний заклад для ромських дітей: як важко йшов процес становлення школи, труднощі відвідування та засвоєння шкільної програми учнями, як вчителі не роми змушені були вивчити ромську мову, аби якісно викладати шкільні дисципліни дітям-ромам, оскільки діти не володіли словацькою мовою, якою велося викладання в школі. Отримали інформацію, що в 1934 році був відзнятий документальний фільм про Ужгородську  школу для ромів, що зберігається в кіноархіві в Празі.

У 2014 році була опублікована стаття Міхая Бенешіка про закарпатський діалект ромської мови, що відноситься до північно – східної мови центрального регіону Європи. Надруковані чотири казки ромською мовою, записані від Івана Адама – рома із села Середнього Ужгородського району Закарпатської області. Отже, ми бачимо що у вищих навчальних закладах Східної Європи на науковому рівні ведуться  дослідження з ромології. Візит науковця Міхайа Бенішека – магістра філософського факультету Пражського Карлового університету, спеціаліста з класичної індології та ромських діалектів допоможе в Ужгородському національному університеті удосконалити методику вивчення  питань ромознавства та функціонування ромських студій  в УжНУ. Його магістерська дисертація, яка була захищена у 2017 році у Манчестері (Англія). Робота присвячена вивченню ромської  мови, її північно-східного діалекту, до якого відносяться ромські діалекти Закарпаття. Магістерська  робота М.Бенішека з наукової фіксації мови ромів карпатського ареалу, може бути науковою основою для кодифікації мови ромів в Україні. Автор готовий допомогти науковим закладам у підготовці власних кадрів для нашої країни на базі Карлового університету у Празі на кафедрі ромології за участі інституту педагогіки НАПН України з підготовки спеціалістів-філологів з ромської мови. Для цього згодиться і набутий досвід перших кроків роботи  «Ромських студій» в Ужгородському національному  університеті аби тільки була б воля і фінансова підтримка держави.

На сьогодні в України спостерігається спонтанний розвиток та фіксація сучасної ромської мови самими ромами. Ведеться робота молодим науковцем, лінгвістом, поетом, етнографом, істориком, автором багатьох наукових публікацій на ромську тематику. Мова йде про людину, яку незважаючи на молодість поважають в ромській громаді всієї України – Януша Панченка, який поєднує дві етнічні  гілки ромів.

Роми України поділяються на 15 етнічних груп. Вони різні за зовнішнім виглядом, діалектом мови, ремеслами, традиціями. Найбільш чисельними ромськими спільнотами є серви і влахи, які, як вважають вчені, колись мігрували з дунайських князівств. Нині це територія сучасної Румунії. Ще до недавно дослідники-філологи ромських діалектів відносили говірки влахів і сервів до власької діалектної групи. Сучасні дослідження вчених з Англії доводять, що діалект ромів сервів більш пов’язаний з карпатською групою діалектів, якою спілкуються роми нашого краю. Перша згадка про появу циган на території сучасної України датується початком XV століття. На початку  XVII століття  на території західної та центральної України з’явлються роми- влахи, де на той час вже кочували роми серви.

Кілька років тому Януш Панченко розпочав готувати публікацію словника влашського діалекту. На сайті Міжнародного товариства досліджень циганської культури Януш Панченко опублікував матеріал про нинішній стан ромської мови на півдні України: «Граматика влашського діалекту» та статтю з етнографії влахів.  Молодий ром в мережі Інтернет регулярно викладає свої вірші і переклади світової  поезії ромською мовою. Переклав «Гімн ромів». Нещодавно Януш завершив велику роботу: «Соціально-етнографічне дослідження ромського населення в Херсонській області», у якому зібрані матеріали з етнічного складу, культури, рівня життя, освіти ромського населення, релігії та рідної мови. Сьогодні він багато працює із ромською молоддю з вивчення ромської мови, створив для учнів міста Каховка свою приватну школу, є активним представником  ромської  молоді. У березні 2017 в рідному місті  Януша Каховці  за його ініціативи ромська молодь Херсонської області об’єдналась в «Товариство ромів південного краю».

          Мова – це найбільший скарб народу. Це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

Вважається, що етнічні групи, що говорять ромською мовою, залишили Індію в різні часи, починаючи від середини 1-го тисячоліття н. е., та поширилися Азією та Європою. Пізніше вони потрапили до Північної Америки, Австралії та навіть  Нової Зеландії. Число носіїв ромської мови точно не встановлене. Зазвичай їх нараховують від 1 до 5 млн. осіб.

Розвиваючись в іншомовному середовищі, ромська мова зберегла індоарійський лексичний фонд і низку рис структурної спільності з центральними та північно-західними індоарійськими мовами. Тривале перебування ромів на Балканському півострові на їхньому шляху в Європу й далі відбилося у проникненні до ромської мови деяких рис, притаманних балканським мовам: артикля «ла» чи «о», форм вираження інфінітива, тощо.

            Сучасна ромська мова розподіляється на чисельні діалекти, котрі більше чи менше підпали під лексичний, а також фонетичний, морфологічний і синтаксичний вплив тих мов, на теренах поширення яких живуть роми. Ромські діалекти: келдерарський діалект, ловарський діалект, що включає підгрупу влашську південних діалектів (його носії – найбільша частина всех ромів світу), північно-російський діалект (відноситься до балтійської групи північних діалектів, діалект фінських ромів, що входящих в окрему групу, але близький до балтійської групи та ін. В той же час автори книги «Цыганско-русский и русско-цыганский словарь», Роман Степанович та Петро Степанович Деметери вважають, що у Європі нараховується 9 груп ромських діалектів. Поза межами системи ромської мови лишаються споріднені з нею діалекти етнічних груп, що не пройшли через Балкани і Центральну Європу (боша — у Вірменії, банджара, дом, ламбаді, ганголі, сансі та інші  — в Індії).

Ромська мова має писемність, створену на основі латинського та кириличного алфавітів.

Абетка келдерарського діалекту ромської мови на основі кириличного діалекту

А а Б б В в Г г Ғ ғ Д д Е е Ё ё Ж ж
З з И и Й й К к Кх кх Л л М м Н н О о
П п Пх пх Р р Рр рр С с Т т Тх тх У у Ф ф
Х х Ц ц Ч ч Ш ш Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я

Оскільки в Україні ромська мова не кодифікована, а це означає, що не вироблені єдині вимоги до фонетики, морфографії та орфографії. Тому і література ромською виходить на кількох діалектах, не завжди зрозумілих всім ромам України: на сервському, келдерарському, ловарському та інших діалектах. Провести кодифікацію ромської мови – завдання науковців, лінгвістів-практиків, громадянського суспільства ромської спільноти і вирішувати його потрібно і необхідно на державному рівні. І це був би перший досвід успішної мовної національної політики нашої держави.

В Україні у червні цього року в рамках проекту Ради Європи «Захист національних меншин, включаючи ромів та мови меншин в Україні» на базі Інституту педагогіки НАПН України розпочато обговорення питання щодо розвитку та кодифікації ромської мови в нашій державі за участі експертів, представників різних діалектичних груп, представників ромського громадянського суспільства та ін.

З огляду на те, що Рада Європи підтримує визнання ромської мови на європейському рівні, а також її просування в освітніх системах, використання в мовленні, письмі, громадському та приватному житті, реалізуючи вище зазначений проект, який є частиною Плану дій Ради Європи для України, наша держава сприятиме імплементації європейських стандартів прав людини на національному рівні шляхом перегляду законодавства, розвитку потенціалу та обміну найкращими практиками щодо кодифікації ромської мови в Україні.