РОЛЬ ТОВАРИСТВА МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЦИГАН ЗАКАРПАТТЯ «ЛАУТАРІ» (МУЗИКАНТ) У ВІДРОДЖЕННІ ТА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ РОМСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ (за матеріалами книги «Музичний фольклор ромів Закарпаття»)
Пап Вільгельм Вілмошович,
голова Товариства музичної культури
циган Закарпаття «Лаутарі» (Музикант),
заслужений працівник культури України
Закарпаття – край багатонаціональний. Це особливий регіон у природному, історичному, етнічному та культурному плані. Співіснування в нашій області культур різних народів у єдиному географічному просторі при різних державних утвореннях дало унікальний сплав духовних цінностей, зокрема культури та народного фольклору, які вигідно відрізняються певними особливостями від інших європейських культурних напрямів. Наша закарпатська земля в усі часи славилася талантами. Тут тісно переплелись задушевна українська пісня, щира гуцульська коломийка, лірична русинська співанка, запальний угорський чардаш, веселі румунські мелодії та багатий словацький фольклор. Особливо серед інших вирізняється ромська культура та мистецтво. Дуже колоритно у нашому Закарпатті звучать народні пісні ромською мовою. Ромські традиції та обрядовість мають давню історію і вони зберігаються по наш час.
У ХVІІІ-ХІХ століттях ромські музиканти Угорського королівства, а потім і Австро-Угорщини, грали при дворах місцевої аристократії. У часи, коли роми постійно кочували, музиканти та співаки, щоб заробити на прожиття вивчали фольклор тих народів, з якими вони жили поряд.
У ХХ столітті на Закарпатті, а саме, починаючи з талановитих табірних музикантів, які не знаючи нотної грамоти, ставали відомими весільними музикантами. Деякі з них є найкращими у своєму жанрі, їх часто замовляли і замовляють на весілля, навіть підлаштовуючи під них графік проведення свят. Вагому роль у минулому в розвитку музичної культури відіграли музиканти, які допомагали вчителю першої в Європі ромської школи (тепер школа № 14 в м. Ужгород) навчати маленьких ромських школярів музичної грамоти та передавати їм народну музику. Вчитель давав знання нотної грамоти, а ромські музиканти навчали ромської народної музики – це Мартон Лацко-Адам (скрипаль), Альберт Беняк (альт, контрабас), Янінду Гаракаль (цимбали). Діти, які отримали певну музичну освіту, згодом швидко ставали популярними музикантами в області. Їх виступи замовляли в Ужгороді та по всьому краю. Це була перша ромська інтелігенція: живучи у таборі її представники носили костюми-смокінги. Вони організовували родинні ансамблі, у яких звучала фольклорна музика, а також виконувались вокальні та хореографічні номери. Такі колективи були дуже популярні. Їх запрошували не тільки на різноманітні свята чи події в Ужгороді, але й по всьому Закарпаттю. Фактично це був період створення власної освіченої ромської інтелігенції.
У післявоєнний період одні з перших у Закарпатті, хто отримував від держави безкоштовне житло – це були ромські музиканти, більшість з яких отримували квартири в центрі Ужгорода, через відповідальне ставлення до роботи та сумлінну поведінку й дисципліну. Там вони проходили певну інтеграцію та соціалізацію.
У 50-х – 60-х роках діти перших ромських музикантів вже навчаються у музичних школах та училищах, а у ресторанах Закарпаття працювало понад 70 відсотків ромів. Перший музичний ансамбль Закарпатської обласної філармонії майже весь складався з ромів на чолі з легендарним прімашем –віртуозом Дюлою Легоцьким, який неодноразово виконував класичні твори «на біс». Професійний ансамбль «Угорські мелодії» при Закарпатській обласній філармонії організував і довгий час очолював віртуоз – скрипаль, випускник Будапештської консерваторії Дюла Галамбоші, який багато років гастролював зі своїм колективом по всьому колишньому СРСР.
Завдяки чудовій музичній підготовці і кваліфікації ромських музикантів Закарпаття у 60-х-70-х роках залюбки запрошували до різних філармоній, до професійних ромських та інших ансамблів та оркестрів, зокрема у Москву, Ташкент, Баку, Астрахань, Мінськ, Ленінград тощо.
Ромські музиканти, працюючи в ужгородських ресторанах «Київ», Корона» (згодом «Верховина»), запрошувались на роботу в ресторани Москви, Києва.
Хочемо відзначити ще одну важливу сторінку у музичному житті закарпатських ромів, а саме: не знаючи, що в 30-х роках ХХ століття світова ромська легенда Джанго Рейнхард створив стиль джаз-мануш (ромський джаз), наші роми на Закарпатті грають своєрідний джаз, який поєднав у собі ромський народний колорит з одним зі стилів джазу – свінгом. Вони імпровізували із ромським характером та мелодикою, так грали брати Аладар та Кароль Токари, Аладар Пап, Дюла Балог (саксофоністи), акордеоніст Йосип Беняк і, ясна річ, Дюла Галамбоші та Дюла Легоцький (скрипалі).
У кінці 60-х років в цьому джазовому напрямі виблискує нове покоління музикантів , які грали вже на професійному рівні. Вони вважалися найкращими універсальними музикантами з-поміж усіх. Це Віллі Пап-старший (саксофоніст), Бейла Горват–старший (піаніст), Юрій Будьо (контрабасист), Янош Адам (ударник).
У 80-х роках ці ромські музиканти беруть участь у Всесоюзних музичних конкурсах та фестивалях, де стають лауреатами та отримують призові місця. Зокрема, Віллі Пап – старший та Юрій Будьо – лауреати Всесоюзного джазового фестивалю у Дніпропетровську в 1982 році.
Розвиток джазового мистецтва на Закарпатті був поштовхом для започаткування першого міжнародного джазового фестивалю «Пап-джаз-фест», який проводиться і по сьогодні. Цей фестиваль заснував ром – Віллі Пап-старший, нині покійний, заслужений працівник культури України. В кінці 80-х на початку 90-х років з’явилася нова плеяда ромських джазових музикантів – це Едуард Вишневський (піаніст), Ерфі Адам (бас-гітарист), Бейла Горват-молодший (скрипаль), Віллі Пап-молодший (піаніст).
Уже за часів незалежності України перша ромська громадська організація створюється саме на Закарпатті – це було товариство «Рома». При цій та інших організаціях створюються власні ансамблі, наприклад, «Романі Яг», «Рома», «Ром Сом».
Особливою ознакою цих ансамблів було те, що вони вже більше виконували не тільки сучасні ромські пісні й мелодії, але й наші ромські старовинні закарпатські народні пісні. Ці пісні виконувала в ансамблі «Романі Яг» солістка Йолана Адам – свого роду берегиня ромського фольклору Закарпаття. Вона, працюючи раніше в ромському ансамблі при Московській філармонії в кінці 60-х років, принесла в свій репертуар наші відомі закарпатські пісні (наприклад, «Андро вердан друкос нане», «Амаро кхер тело пгуса зучардо»).
Хочемо виділити одних з найкращих музикантів-ромів Закарпаття, які на нашу думку, зробили найбільший внесок у розвиток культури ХХ століття – це Дюла Легоцький (перша скрипка першого складу оркестру Закарпатського народного хору, Дюла Галамбоші (перший музичний керівник ансамблю «Угорські мелодії»), Віллі Пап-старший, заслужений працівник культури України (засновник міжнародного ромського джазового фестивалю «Пап-джаз-фест») та Бейла Горват-старший (нині покійний, автор енциклопедії «Ромські музиканти Закарпаття»). Їхні імена стали легендарними.
Не знаючи свого минулого, ми не матимемо майбутнього. Хочемо, аби цікаві історичні події з життя наших видатних ромських музикантів згадували їх нащадки.
З часів незалежності України на Закарпатті активно підтримується розвиток ромської культури. Цим постійно займаються ромські неурядові організації за підтримки Закарпатської обласної державної адміністрації та обласної ради, Ужгородської міської ради, Міжнародного фонду «Відродження», спонсорів та меценатів. Важливим етапом у розвитку ромської культури є видання у 2001 році (автор Володимир Федишинець) історико-романтичної повісті «Чорний циган» («Кало Ром»), яка основана на спогадах Віллі Папа-старшого, заслуженого працівника культури України. У 2011 році побачила світ енциклопедія «Ромські музиканти Закарпаття», автори якої Бейла Горват-старший та Олександр Горват вперше зібрали широкий біографічний матеріал про ромських музикантів нашого краю.
Товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі», яке створено в 1998 році за ініціативи та безпосередньої участі Вілмоша Папа-старшого, окрім розвитку культури та мистецтва бере активну участь в питаннях інтеграції ромського населення в українське суспільство. Організація співпрацює з органами державної влади та місцевого самоврядування. За активну громадську діяльність та вагомий внесок в розвиток ромської культури та мистецтва Віллі Папу – молодшому у листопаді 2015 року присвоєно звання «Заслужений працівник культури України». У січні 2016 року нагороджений відзнакою Закарпатської обласної ради та Закарпатської облдержадміністрації «За розвиток Закарпаття».
У 1998 році за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та обласної державної адміністрації головою Товариством за активної участі Віллі Папа – старшого був заснований перший Міжнародний фестиваль ромського джазового мистецтва «Пап-Джаз-Фест». Міжнародний фестиваль став традиційним і зараз проводиться щорічно. За період проведення фестивалю, з 1998 року по нинішній час, у ньому взяли участь понад 130 джазових колективів із різних держав (Україна, Угорщина, Словаччина, Польща, Росія, Австрія, США, Чехія). Фахівці стверджують, що «Ужгородський фестиваль джазового мистецтва» помітно виділяється з-поміж інших українських фестивалів своєю самобутністю та унікальністю. Він став невід’ємною частиною культури Закарпаття.
На базі Товариства працює дитячий фольклорний ансамбль «Лаутарі» та професійний джазовий ансамбль «Пап- джаз-квартет», якому в цьому році виповнюється 25 років від дня заснування. Доцільно булоб розглянути можливість присвоєння ансамблю статус державного комунального підприємства «Пап- джаз-квартет».
Слід відзначити також, що згадані вище колективи, зокрема ансамбль «Пап-джаз-квартет» під керівництвом Віллі Папа- молодшого з успіхом виступав на Всеукраїнському фестивалі «Всі ми діти твої, Україно», на міжнародному фольклорному фестивалі у м. Львів, на фестивалі «Роми Європи» у м. Будапешт (Угорщина), м. Пряшів (Словаччина) та ін. Колективи і сьогодні із концертною програмою виступають у Європі та Україні, беруть активну участь у масових культурно- мистецьких заходах, що проводяться в області.
Товариство здійснює вагомий внесок у справу гармонізації міжетнічних відносин, збереженню міжнаціональної злагоди у краї, сприяє інтеграції ромів в українське суспільство. Однак, на нашу думку, органами державної влади та органами місцевого самоврядування області приділяється недостатня увага розвитку ромської культури у регіоні. Обласна бюджетна Програма «Ромське населення Закарпаття» на 2016- 2020 роки не була підкріплена належними фінансовими ресурсами щодо зміцнення матеріальної бази творчих ромських колективів області та підтримки їхньої культурно- мистецької діяльності. Недостатня увага приділялась розвитку ромської музичної культури у районах області.
Вважаємо за необхідне врахувати наші зауваження при розробці нового документа щодо реалізації питань інтеграції ромів Закарпаття в громадянське суспільство на період 2021- 2025 роки. Доцільно, на нашу думку, створити у м.Ужгороді обласний культурний ромський Центр, на базі якого працюватимуть театральна, хореографічна, музична студії, сектори з організації дозвілля молоді та ін. На цій базі працюватимуть мистецькі колективи, студії, клуби за інтересами, гуртки тощо. На базі новоствореного центру відкрити видавничий відділ, а також студію звукозапису. Розглянути можливість виділення приміщень, які відповідали б вимогам щодо створення належної матеріальної бази для роботи зазначених вище творчих колективів та студій. В Ужгородському інституті культури і мистецтва започаткувати роботу методичної ради з питань профорієнтації ромської молоді на музичні спеціальності та виділити на зарахування ромів на навчання до інституту квотні місця. Ще одне питання. Багато років підряд ромська громадськість обласного центру пропонує відкрити пам’ятник ромському музиканту «Лаутарі». Уже виготовлено ескіз пам’ятника, інші документи щодо його проектування. Однак питання не вирішується із-за затримки виділення землі на ці цілі. Сподіваємось, що запровані мною пропозиції будуть розглянуті та вирішені позитивно.
Організація «Лаутарі», підтримуючи міжнародні культурні ініціативи, і надалі сприятиме інтеграції ромів України у європейський культурний простір, розвитку різних форм обміну культурно-мистецькими здобутками між Україною, Закарпаттям зокрема, та іншими державами світу.