Центру гунгарології Ужгородського національного університету – 30 років
Петро Лизанець,
директор Центру гунгарології, професор,
голова Закарпатського угорськомовного наукового товариства
Гунгарологія – міждисциплінарна наука, яка займається вивченням угорської мови і літератури, усної народної творчості, історії, етнографії, культури та мистецтва угорського народу на різних етапах його формування і розвитку. Гунгаристика уже стала міжнародною науковою дисципліною (подібно до славістики, германістики, тюркології) і ставить собі за мету підтримувати і розвивати національні науки, які розкривають, підсумовують і аналізують наші знання про минуле і сучасне угорців, їх контакти з іншими народами, що сприяє глибшому вивченню матеріальної і духовної культури цього народу.
На Закарпатті уже з початку XIX століття з’являються окремі дослідження з угорського мовознавства, літературознавства, етнографії та історії. Ці матеріали нами ґрунтовно опрацьовані і опубліковані окремою книжкою. Однак гунгарологічні дослідження в Україні, зокрема на Закарпатті, розпочалися з 1963 року, коли в Ужгородаському державному університеті було відкрито угорське відділення, але по-справжньому з 1966 р. розпочалася підготовка викладацьких та наукових кадрів з угорської мови, літератури та інших дисциплін.
У 1966 році запрацювала на філологічному факультеті УжДУ кафедра угорської мови та літератури, яку з 1970 року було перейменовано на кафедру угорської філології. Настала велика потреба зробити новий крок у розвитку наукових досліджень, тобто необхідно було створити науковий осередок, в якому питання наукових досліджень з гунгаристики стояло б на першому плані. Таким науковим осередком і став Центр гунгарології, у створенні якого ми отримали посильну допомогу від керівництва області, ректорату УжДУ, Міністра освіти та культури Угорщини академіка Кипеці Бейли та заступника Голови Державного Комітету з народної освіти СРСР В.Г. Зубарєва. Мене було призначено директором Центру. Після цього й розпочалася важка і копітка організаційна робота, яка тривала майже 2 роки, а саме: у Москві у Раді міністрів, у Державному Комітеті з народної освіти СРСР, дещо пізніше у Києві у Раді Міністрів та Міністерстві вищої та середньої спеціальної освіти України, а також в Будапешті у Міністерстві освіти і культури погоджували необхідні урядові документи.
Для проведення підготовчих робіт по створенню Центру гунгарології був виданий наказ ректора УжНУ за № 15-05 від 12 січня 1988 року, в якому першим пунктом записано: відкрити з 14 січня 1988 року на базі кафедри угорської філології Центр гунгарології при УжНУ. Ось, з цього часу уже пройшло, слава Богу, 30 років повсякденної напруженної наукової та організаційної роботи.
Що зроблено за цей час?
Перш за все були направлені у Мінвуз України конкурсні проекти наукових досліджень Центру, які успішно пройшли республіканський конкурс і були переведені у розряд держбюджетних тем. Нами виконано на сьогодні 14 тем, наприклад «Угорські говори Закарпаття у їх взаємозв’язках з говорами сусідніх слов’янських і неслов’янських мов», «Угорсько-українські міжмовні (міждіалектні) та міжлітературні зв’язки. Функціонування української мови як державної у багатонаціональному середовищі на Закарпатті», «Інтерференція мов (діалектів) Карпатського ареалу. Угорська література Закарпаття у її взаємозв’язку з літературою сусідніх народів» та інші.
Нами був зібраний багатий фактичний матеріал, який всебічно аналізувався не тільки в описовому, але й в лінгвогеографічному аспекті. Ми розробили нові принципи картографування та укладання лінгвістичних карт. Цей матеріал виданий у нашій тритомній монографії «Атлас венгерских говоров Закарпатья». Перший том вийшов у видавництві Угорської Академії Наук в 1992 році, другий у 1996 р., і третій том у 2003 р. Вперше в європейський та фінно-угорській лінгвогеографії подано у цих тьрох томах 219 семантичних карт.
Було проведено сімнадцять міжнародних наукових конференцій та симпозіумів. Наприклад: 1. Угорська культура в контексті Європейської культури; 2. Слов’янсько–угорські міжмовні (міждіалектні) контакти; 3. Інтеретнічні зв’язки та культура народів Карпатського басейну після здобуття угорцями своєї нової батьківщини; 4. Взаємодія мов та культур в поліетнічному соціумі на Закарпатті та ряд інших.
Результати досліджень по цих темах широко використовуються в навчальному процесі. Для студентів угорського відділення читаються такі спецкурси: «Східнослов’янсько-угорські міжмовні (міждіалектні) контакти» (проф. Лизанець П. М.), «Теоретичні питання лінгвогеографії» (проф. Лизанець П. М.), Угорська фразеологія (доц. Горват К.І.), Питання угорської топонімії (доц. К.І. Зийкань), Угорська література в контексті світової (доц. Гульпа Д.В.) та інші.
Важливою науковою темою було відновлення історичних назв населених пунктів, в яких проживає населення угорської національності. Відомо, що з 1910 по 1913, а потім з 1939 по 1944 і після 1945 рр. чимало історичних назв населених пунктів Закарпаття були довільно замінені іншими придуманими або перекладеними з угорської мови на українську чи російську, з української мови на угорську, тобто у мовній практиці населення вживається, як правило, стара історична назва, а офіційною на даний час є інша. Наприклад у 1910–1913 рр. українська (русинська) історична назва замінювалася на змадяризовані, наприклад: Вовкове – Ungordás, Данилово – Husztsófalu, Забродь – Révhely, Золотарьово – Ötvösfalva, Пузняківці – Szarvasrét, Синяк – Kékesfüred, Сільце – Beregkisfalu, Ставне – Fеnyvesvölgy, Страбічово – Mezőterebes, Стужиця – Patakófalu і т.д. жаль ці мадяризовані назви і сьогодні використовуються в угорськомовній газеті «Kárpáti Igaz Szüó.Після 1945 року історичні назви сіл також замінено іншими. Наприклад: Bene – Добросілля, Guth – Гараздівка, Botfalva – Прикордонне, Hetyen – Липове, Jánosi – Іванівка, Kigyós – Зміївка, Nevetlenfalu – Дяково, Palló – Павлово, Szernye – Рівне, Szürte – Струмківка, Téglas – Цеглівка, Tiszaágtelek – Тисянка, Tiszaásvány – Мінеральне, Som – Деренковець, Zápszony – Заставне та багато інших.
Виходячи з такої плутанини щодо назв населених пунктів Закарпаття, директор Центру гунгарології та кандидат історичних наук, науковий співробітник Центру Біров Ондор зібрали в архівах Будапешта, Праги та Берегова фактичний матеріал назв населених пунктів Закарпаття, були розроблені конкретні рекомендації, які науковцями Інституту мовознавства НАН України та АН Угорщини були схвалені. Ці історичні відновлені назви ми направили в Закарпатську обласну раду, де було прийнято по них позитивне рішення, а потім направили у Верховну Раду України, яка їх затвердила
На сьогодні відновлено 67 історичних назв населених пунктів Закарпаття, де проживає населення угорської національності.
Відомий угорський дослідник назв населених пунктів Угорщини та навколишніх з нею країн Дєрдь Лелкеш у своїй монографії за 2011 рік писав: «Відновлення сучасних офіційних назв угорських населених пунктів Закарпаття відбулося по-іншому, а саме, дякуючи допомозі професора Петра Лизанця, який електронною поштою надіслав мені список відновлених історичних назв і пропонував мені передати їх також кириличним шрифтом і українською мовою. Над цим питанням науковці Ужгородського Центру гунгарології активно працювали, починаючи з 1991 і по 2004 рік. Поступово відновляли назви населених пунктів. Вони були затверджені Верховною Радою України і вони стали офіційними українськими назвами, де указано рік, місяць і день їх затвердження. Отже, і ми їх також вважаємо офіційними назвами».
Крім цього, було видано в Центрі гунгарології ряд монографій та словників: Українські південнокарпатські говірки Затися Виноградівського району Закрапатської області, Гунгаристика в Ужгородському національному університеті (2013), Словник угорських говорів Закарпаття у двох томахта інші словники: Угорсько-український словник (2001); Українсько-угорський словник (2005), друге видання (2007), Українсько-угорський та Угорсько-український словник сталих словосполучень та виразів (2009), Венгерский язык для начинающих (1991), Українська мова для угорців (1992), Угорська мова для українців (1992), Изучаем венгерский язык. Учебник разговорник, Словарь (1999), Учим украинский язык (1999). Крім цього, видано також Бібліографічний покажчик наукових праць з гунгарології (1990), Библиографический указатель научных трудов гунгарологов Армении, России, Украины, Эстонии и около 400 наукових статей.
Ми працювали також за договорам з МОН України від 30 жовтня 2006 року за № 520/3-2006 та наказом міністерства освіти від 19 жовтня 2006 р. за № 712 по лінії транскордонного співробітництва з Дебреценським університетом над науковою темою «Етнолінгвістичне дослідження українсько–угорських зв’язків».
На базі Центру гунгарології створено і функціонує Закарпатське угорськомовне наукове товариство (1993), до якого входять 36 докторів наук, професорів та 46 кандидатів наук, доцентів. Це товариство також має свій журнал «Вісник Закарпатського угорськомовного наукового товариства», п’ять номерів якого теж побачили світ. На базі Центру гунгарології створено Угорськомовне наукове товариство студентів та молодих дослідників, яке теж має своє видання «Scientie Denique», 6 номерів якого теж вийшли з друку.
Гунгарологічні дослідження проводяться і за межами Ужгородського університету. Тут у першу чергу слід назвати науковціввузів та наукових закладів Києва, а саме: доктор філ. наук, професор кафедри світової літератури Київського націронального університету ім. Т.Г. ШевченкаК.О.Шахову, яка свою наукову діяльність присвятила дослідженню угорської літератури XIX ст. в її різних аспектах, приділяючи основну увагу творчості Ш. Петефі. Нею опубліковані дві монографії про Ш. Петефі: Шандор Петефі – співець угорської революції 1848–1849 рр. та Шандор Петефі: Життя і творчість. У 1973 році вона видає нову монографію – Венгерская литература 20–40 годов ХХ века, яка була основою її докторської дисертації, яку успішно захистила у 1975 році.
Завідувач кафедри зарубіжної літератури Київського національного університету, доктор філ. наук, професор Мегела І. П. займається важливими теоретичними питаннями угорської літератури другої половини XIX – першої половини XX ст. Ним у різних вітчизняних та зарубіжних виданнях опубліковано чимало наукових статей і кілька монографій: Пролетарська співдружність (до історії угорсько–радянських літературних взаємин 20–30-их років ХХ ст.), Реалізм Жигмонда Моріца, Угорський роман долі 20-30-их років ХХ ст. та інші.
Дослідженню творчості Мора Йовкої присвятила свою наукову діяльність Г.П. Герасимова – ст. наук, співробітник Наукової бібліотеки ім. Вернадського. Вона опублікувала ряд статей і успішно захистила в 1991 році кандидатську дисертацію, яку видала окремою монографією.
Питанням угорської народної творчості ґрунтовно займається ст. наук, співробітник Інституту фольклористики та етнографії ім. М. Рильського НАН України Мушкетик Л. Г., яка з цієї проблематики опублікувала ряд статей, а в 1988 році успішно захистила канд. дисертацію на тему Слов’янознавча проблематика угорської фольклористики кінця ХІХ–ХХ ст., а у 2011 році захистила докторську дисертацію на тему: Антропоцентризм народної казки українських Карпат на матеріалі української та угорської оповідальної традиції. Видала ряд монографій: Славістична фольклористика в Угорщині (кінець ХІХ–ХХ ст), Людина в народній казці українських Карпат на матеріалі оповідальної традиції українців та угорців, Фольклор українсько–угорського порубіжжя, Славістичні студії в Угорщині: історія та сучасний стан, Сучасна угорська етнологія: осередки, напрями досліджень, персоналії.
У своїх монографіях відома дослідниця розглядає етнофольклорні взаємовпливи в народній культурі Закарпаття як самобутнього історико-культурного регіону, проаналізовано угорські запозичення в уснопоетичній творчості українців-русинів, відокремлено їхні типи і форми, з’ясовано кодифікації у мові-приймачі. У її монографіях простежено історію фольклористики етнології краю від найдавнішіх часів до сучасності. Мушкетик Леся досить детально розглядає відомих діячів угорської історії в українському фольклорі: король Матяш Корвін, Ференц Ракоці ІІ та Лойош Кошут. В авторки є також розділи в колективних монографіях: Славістична фольклористика Угорщини кінця ХХ – початку ХХІ ст., Українсько–угорські взаємовпливи: на матеріалах усної народної прози Закарпаття та інші.
Науковий співробітник Інституту історії АН Ураїни Клінченко Т. В. досліджувала економічне становище, побут і культуру угорського селянства. По цій темі вона захистила кандидатську дисертацію, опублікувала монографію.
Гунгарологічні дослідження проводять і науковці Берегівського угорського інституту під керівництвом доктора філологічних наук Черничко Іштвана, який опублікував з цього питання ряд наукових праць, тому тут зупинятися на цьому не будемо.
Безперечно, що дослідження з гунгаристики продовжуються і набувають нового розвитку у зв’язку з появою журналу Центру гунгарології «Acta Hungarica», уже вийло з друку 23 номери.
11 монографій професора Петра Лизанця та понад 150 наукових статей вийшли за кордоном у різних країнах і вони були недоступними науковцям України та взагалі славістам. Протягом 2008-2015 років він видав свої наукові праці у 30 томах з покажчиком (31 том).Окремими томами вийшли «Рецензії, відгуки та посилання на наукові праці Петра Лизанця», 2015 (473 сторінок) та «Листування з Петром Лизанцем », 2015 (570 сторінок).
Це наше тридцятитомне видання у 46 упаковках розіслано у 22 країни Європи, Америки та Канади. Ми отримали щирні подяки з цих країн. Так наприклад з відомої Наукової академичної британської бібліотеки нам написали: «Щиро дякуємо за подаровані бібліотеці надзвичайно цінні книги. Вони збагатять нашу книгозбірню і знадобляться багатьом науковцям, котрі цікавляться угорською філологією, українсько–угорськими міжмовними контактами та роботою Центру гунгарології Ужгородського національного університету» (Керзіук Ольга). Або академична бібліотека Талліннського (Естонія) університету надіслали в УжНУ таку електронну пошту: Уважаемые коллеги! С радостю сообщаем Вам, что в Академическую библиотеку Таллиннского университета поступил дар Вашего университета – собрание произведений профессора Петра Лизанца… Аналогичні подяки ми отримали від Центральної бібліотеки Болгарської, Польської, Чеської, Словацької академії наук та бібліотек різних європейських країн.
У центрі гунгарології четверо наукових співробітників захистили кандидатські дисертації та двоє підготуали свої дисертації до захисту.
На базі Центру гунгарології, крім наукової роботи, проводяться також різноманітні виставки картин закарпатських художників (Данієлович Еммі, Петкі Шандор, Турак Ангеліна, Янкович Марія, Грабар Наталія, Кліса Янош, Гандера Юрій та інші), вироби з кераміки (Гіді Ендре). Проводяться у нас олімпіади-конкурси декламаторів, казкарів, виконавців балад, легенд тощо. Тут відбуваються систематичні зустрічі з інтелігенцією м. Ужгорода та області, з відомими вченими і політичними діячами Ураїни та Угорщини.
Так, наприклад гостями Центру гунгаролгії були Президент Угорщини Гинц Арпад, Голова Верховної Ради України Іван Плющ. Президент НАН України Євген Патон, Міністри освіти України та Угорщини, посли Японії, Угорщини, Німеччини, Генеральні консули Угорщини, відомі діячі науки, які залишили свої відгуки у альбомі почесних гостей Центру гунгарології.
Державний секретар Угорського уряду академік Палінкаш Йожеф, який брав участь у науковій конференції, присвячений 10-річному ювілею Центру гунгарології у 1998 році, відзначив: «Викладання гунгарологічних дисциплін в Ужгородському державному університеті належить до тієї важливої мережі вищих навчальних закладів тьрох континентів, в яких угорську мову, мовознавство, культуру викладають згідно міжнародних угод.» Далі: «Центр гунгарології на Закарпатті є одним із найкращих, в якому на належному рівні проводяться наукові дослідження, що повністю відповідають сучасним вимогам і забезпечують потреби угорської національної меншини на Закарпатті». Народний депутат України академік НАН України, Ігор Юхновський, відвідавши у 1991 році Центр гунгарології, у альбомі почесних гостей записав: «З великою приємністю познайомився з Центром при Ужгородському університеті. Дуже радий, що такий Центр функціонує. Бажаю йому і науковому колективу успіхів у новій незалежній Україні».
Міністр вищої і середньої спеціальної освіти України Петро Таланчук у 1993 році залишив такий запис у альбомі гостей: «Дуже корисна і необхідна робота ведеться Центром гунгарології. Мабуть тільки на основі взаємоповаги всіх народів, що населяють Україну, можливо побудувати незалежну, демократичну державу. Хотілося б, аби ця держава була рідною матір’ю всім людям! І в цьому напрямку Центр має великі заслуги і показує, як робити необхідно цю важливу справу! Хай вам щастить!»
Надзвичайний і Повноважний Посол Угорщини в Києві Байер Мігай 11 березня 2011 року відвідав Центр гунгарології і у книзі для почесних гостей залишив такий запис: «Від щирого серця поздоровляю керівника і співробітників Центру гунгарології за ентузіазм, за виконану велику роботу, за дотеперешні досягнення і бажаю дальших успіхів. Я преконаний, що намічені плани, накопичений досвід і надалі збагачиватимуть наші знання про нас і про Закарпаття».
Нас часто запитують, чи в даний час є майбутнье і перспективи розвитку гунгаристики в Україні? Ми глибоко переконані що є, незалежно від того, що в Україні із-за важкого економічного становища немає можливості фінансувати роботу Центру, особливо в плані видання наукових праць і фахового журналу. Не сміє впливати на перспективи розвитку гунгарології в Україні і прийнятий зараз закон про освіту, все це налагодиться, бо наука веде суспільтво вперед. Ми оптимісти. Україна і Угорщина сусідні країни і вони заінтересовані у налагодженні економічних і культурних взаємовідносин. Відповідно до гунгарологічних навчальних і наукових закладів на Україні такі ж українські наукові заклади створюються і в Угорщині. Так, наприклад, українська мова викладається в окремих угорських гімназіях та вищих навчальних закладах і відповідно угорська мова в середніх і вищих навчальних закладах України, зокрема на Закарпатті та в Київському національному лінвістичному університеті.
Є ще один важливий фактор. На Закарпатті дуже багатий фольклорний та етнографічний матеріал, який має старі традиції. Цей матеріал нам разом з угорськими дослідниками потрібно опрацювати і видати. Одним словом, у нас прекрасні надії на майбутнє і на дальший розвиток Центру гунгарології.
І, накінець, ми в Україні зробимо все, щоб Міністерство освіти і науки краще фінансувало основні гунгарологічні наукові та навчальні заклади–Центр гунгарології та кафедру угорської філології. Викладачі та працівники Центру гунгарології докладуть усіх зусиль, щоб ці заклади злагоджено працювали і щоб ми могли публікувати солідні наукові дослідження з питань гунгарології.
Немає сумніву, що колектив Центру гунгарології разом з науковцями кафедри угорської філології докладуть всіх зусиль, щоб підняти на новий щабель гунгарологічні дослідження в нашій країні.