СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У РОМСЬКИХ ГРОМАДАХ ЗАКАРПАТТЯ
(ДО ПИТАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ РОМСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УЖГОРОДЩИНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН (1991-2016))
Горват Мирослав Васильович,
голова Закарпатського обласного
молодіжного об’єднання «Романі черхень»,
голова робочої профільної підгрупи
з питань виконання заходів щодо реалізації в області
Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство
ромської національної меншини Закарпаття
Човка Віктор,
голова Закарпатської обласної
молодіжної громадської організації «Гідність» («Патів»),
журналіст ЗОДТРК (телеканал «Тиса-1»)
У вузькому розумінні термін міграція (лат. Migratio) являє собою вид територіального переміщення населення, що завершується зміною місця проживання на постійне або тимчасове мешкання. Не всі переселення вважають міграцією, а лише ті, що пов’язані з перетином певних кордонів – державних, адміністративних [2, с. 31].
Міграційні процеси викликаються різного роду причинами, хоч головну роль відіграють економічні та соціальні фактори. В той же час вони можуть обумовлюватись політичними переслідуваннями, расовою, етнічною або релігійною дискримінацією, утисками. Міграція може спричинитись військовими причинами (переміщення населення з районів воєнних дій), а також через стихійне лихо.
Етнічну демографію цікавлять так звані етнічні міграції, тобто переселення етносів та їх частин. Етнічні міграції – це міграції населення в яких беруть участь люди певної етнічної (національної) приналежності. Тобто, першість у переміщеннях тут належить саме етнічному чиннику. Міграції етнічних груп складаються з так званих міграційних потоків, а тому саме поняття міграції прийнято вживати у збірному розумінні та у множині.
На сьогоднішній день питання міграції стоїть надзвичайно гостро у світі. Це пов’язано з ним, що населення завжди прагне до кращого економічного, соціального і культурного життя.
Питання міграційних процесів у ромських громадах східноєвропейських країн є предметом дослідження науковців, зокрема, Угорщини, Словаччини, Румунії, Болгарії.
Як відомо, політичні та «медійні» дебати щодо проблеми міграції ромів до країн Західної Європи активізувалися паралельно з процесом розширення кордонів Шенгенської зони на схід. Так, розширення на схід Європейського Союзу в 2004 і 2007 роках, а також зняття обмежень на працевлаштування щодо румунських і болгарських громадян в ряді країн-членів ЄС в 2014 році, призвели до побоювання з приводу міграції ромів.
Після лібералізації візового режиму між країнами-членами ЄС і п’ятьма країнами Західних Балкан у 2009-2010 роках, число громадян цих країн, які шукають притулку в країнах-членах ЄС різко зросло. І значну частку мігрантів складають саме балканські роми [5].
Цікавим є той факт, що у деяких країнах Західної Європи, роми, які іммігрували сюди протягом останніх десятиліть, становлять значну частину загального населення ромів. Наприклад, близько 80% з усіх ромів, які проживають у Швеції, складають роми – вихідці з країн колишньої Югославії, Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини [4].
В Україні системні наукові дослідження щодо питання міграційних процесів у ромських громадах практично відсутні.
Розгляд питання міграції громадян ромської народності Ужгорода та Ужгородського району до європейських країн у даній статті обмежений часовими рамками починаючи з 1991 року і до нашого часу. Чому? Тому що в цей період паде т.зв. «залізна завіса», відбувається розпад Радянського Союзу і звідси багато громадян колишнього СРСР отримали легальну можливість на відвідування країн Європи.
За офіційними даними подвірних медичних обходів станом на 2012 рік ромів на Закарпатті проживало 39 тис. осіб, з них в Ужгородському районі – 4704 осіб, а в Ужгороді – 2845 осіб. Більше 80% ромів Закарпатської області проживає у трьох районах (з містами): Ужгородському (33,5%), Берегівському (27,8%) і Мукачівському (19,3%) [3].
На кінець 2016 року ці цифри, очевидно, є більшими. До того ж, є роми, які взагалі не увійшли до зібраних медиками статистичних даних, насамперед, через постійне перебування за межами області, відсутністю особистих ідентифікаційних документів.
За даними ромських неурядових організацій Закарпатської області, загальна чисельність ромського населення краю станом на 2016 рік коливається від 60 до 90 тис. осіб. Як відомо, останній всеукраїнський перепис населення відбувся аж у 2001 році. Тоді багато представників ромської етнічної меншини Закарпаття вказували свою етнічну приналежність до інших місцевих етносів, зокрема відносили себе до угорців.
Дана стаття не враховує міграційні процеси ромів Ужгородщини до інших областей України та до Російської Федерації. Міграція ромів на схід від Закарпаття є досить чисельною, активною та постійною і потребує детального наукового дослідження.
З чотирьох основних видів міграції (сезонні, епізодичні, маятникові та незворотні) відносно сучасних міграційних процесів у ромських громадах Ужгорода та Ужгородського району присутні тією чи іншою мірою всі види.
Роми Ужгородщини ще з кінця 80-х років ХХ століття почали активно їздити до своїх родичів в Угорщину в межах т.зв. малого прикордонного руху. Це була, переважно, «маятникова/човникова» міграція, яка носила економічний характер. Маятникові міграції – це масові щоденні або щотижневі переміщення населення між окремими поселеннями від помешкань до місць працевлаштування та у зворотному напрямку. У процесі маятникових міграцій здійснюється територіальне переміщення робочої сили, що має зворотний характер, одноденний чи кількаденний цикл та не супроводжується зміною місця проживання.
Особливо ця «маятникова» міграція посилилася в період кінця 80-х – початку 90-х років ХХ століття. Це був тимчасовий заробіток для ромів, оскільки вони наповнювали український ринок дефіцитними на той час товарами (одяг, продукти харчування).
З проголошенням незалежності України у 1991 році та погіршенням соціально-економічного становища громадян, ростом безробіття почалася трудова міграції ромів в Угорську та Словацьку республіки. Переважно це була сільськогосподарська сезонна міграція («весна-літо-осінь»). Сезонні міграції – це переміщення переважно працездатного населення до місць тимчасової праці та проживання на нетривалі терміни (декілька місяців) із збереженням можливості повернення у місця постійного мешкання.
Згідно з ст. 11 Конвенції про працівників-мігрантів № 97 (прийнятої Міжнародною організацією праці 1 липня 1949 року) термін «працівник-мігрант» означає особу, яка мігрує з однієї країни в іншу з наміром отримати роботу інакше, ніж за власний рахунок, і охоплює будь-яку особу, яка визнається згідно з законом як працівник-мігрант [1].
Кількість ромських працівників-мігрантів у ті часи була досить значною – це до 1000 осіб переважно з прикордонних угорськомовних сіл Ужгородщини. Деякі ромські родини залишалися в Угорщині на постійне місце проживання, особливо з-поміж молоді. Утворилися також і кілька міжнародних ромських родин.
У середині 1990-х років кілька ромських родин (близько 3-5) з Ужгорода разом з дітьми виїхали на постійне місце проживання до Словаччини, чому передувала їхня робітнича міграція на сільськогосподарські роботи.
У цих роках ще кілька ромських родин (близько 5-7) виїхали працювати до Чехії (жили біля кордону з Німеччиною). Майже всі ромські родини повернулись додому, тому що їм було важко працювати на конвеєрному виробництві.
Наступна хвиля міграції ромів до Словаччини – це кінець 90-х початок 2000-х років. Територія міграції – це прикордонна частина українсько-словацького кордону в межах 50-100 км. Міграція носила переважно торгівельно-економічний характер.
Початок 2000-х років – це період відносної економічної стабільності та росту доходів громадян в Україні. Процеси ромської міграції в ці роки дещо призупинилися. Робітнича міграція тривала, але не на такому рівні. Роми Ужгородщини «переключилися» на міжнародну («човникову») торгівлю, а цей процес тривав аж до 2006-2007 років.
Початок 2000-х років – з’явився новий напрямок міграції ромів, а саме робітнича міграція в Іспанію та Португалію на сезонні роботи по збору екзотичних фруктів. Виїхало, за даними неурядової організації «Романі черхень», до 30-40 чоловіків разом з дружинами, загалом до 100 осіб.
З початком економічної кризи в світі та Україні 2005 року, частина ужгородських ромів отримали можливість працювати і в інших європейських країнах, зокрема в Австрії (міста Грац, Зальцбург). Це були непрестижні для австрійців роботи: роми працювали, зокрема, у «холодних» цехах по переробці риби та м’яса. Більшість ромів емігрували до Австрії з Чопа та навколишніх сіл. Вони ж перебували і в таборах для переміщених осіб. Звідки вони отримували направлення на роботу. А ромські діти отримали можливість відвідувати школи по вивченню австрійської мови.
З кінця 2000-х років почалася активна міграція ужгородських ромів до Великої Британії, яка триває і по сьогоднішній день: за даними ромської неурядової організації «Гідність», загалом емігрувало до Британії понад 100 осіб. Роми оселилися, переважно, у таких англійських містах як Донкастер, Шеффілд, Дербі, Манчестер та Лідс.
У період 2010-2015 років знову активізувалася робітнича міграція ужгородських ромів до Чеської Республіки (міста Брно, Прага). Всього в ті роки виїжджало на заробітки 200-250 ромських громадян. Роми працювали на чеських заводах та фабриках.
З 2015 року і по сьогодні триває активна міграція ромів до Німеччини та Австрії, яка носить економічний та політичний характер. Причина цієї міграції – різке погіршення соціально-економічного становища в Україні через військовий конфлікт на Сході.
Отже, міграція ромів Ужгородщини вписується у загальні напрями та види міграції ромів Закарпаття. Беручи від загальної кількості ромів, частка ромів-мігрантів складає до 5%, але зараз спостерігаємо різке збільшення міграції ромів до європейських країн.
Різний рівень міграційної мобільності ромської етнічної спільноти Ужгородського району, а також різноманітні напрямки міграційних потоків позначаються на чисельності ромів в районі. Однак, міграційні процеси в цілому слабко позначаються на співвідношенні основних груп національних (етнічних меншин) в Ужгородщині.
ЛІТЕРАТУРА:
- Конвенція про працівників-мігрантів (переглянута 1949 року) N 97 / Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/993_159
- Слюсаревський М.М. Психологія міграції: навчальний посібник / М.М. Слюсаревський, О.Є. Блинова. – Кіровоград: ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. – 244 с.
- Скрип В.В. Туберкульоз у Закарпатській області (аналітично-статистичний довідник за 2005-2011 роки) / В.В. Скрип, Л.Ю. Марковцій. – Ужгород, 2012. – 89 с.
- Karoly M. Third migration / Режим доступу: http://romafacts.uni-graz.at/index.php/history/third-migration-emancipation-process/third-migration
- Muižnieks N. Time to debunk myths and prejudices about Roma migrants in Europe. – 16.07.2015 / Режим доступу: http://www.coe.int/en/web/commissioner/-/time-to-debunk-myths-and-prejudices-about-roma-migrants-in-europe?inheritRedirect=true