РОЛЬ СЛОВАЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ ЗАКАРПАТТЯ У ФОРМУВАННІ МІЖЕТНІЧНОЇ ТА МІЖКОНФЕСІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЄДНОСТІ У ПОЛІЕТНІЧНОМУ РЕГІОНІ

Гайніш Йосип Йосипович,

голова Культурно-освітньої організації «Матіца словенська» в Україні

Розвинене громадянське суспільство в Україні є важливим елементом демократичної держави та відіграє одну з ключових ролей у провадженні нагальних суспільних змін і належного врядування, в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення, розробці і реалізації ефективної державної політики у різних сферах та утвердження відповідальності перед людиною і громадянином держави у розв’язанні політичних, соціально-економічних, гуманітарних проблем.

Культурно-освітня організація «Матіца словенська» в Україні, як один з інститутів громадянського суспільства в регіоні, свою статутну діяльність реалізує на засадах партнерства з органами влади та органами місцевого самоврядування задля забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод закарпатських словаків, задоволення їх суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії, громадської ініціативи та самоорганізації. Стратегія діяльності нашої організації будується на засадах прозорості та відкритості з публічною владою, політичної неупередженості і недискримінації стосовно усіх організацій громадянського суспільства, що зареєстровані у Закарпатті.

Культурно-освітня організація «Матіца словенська» в Україні щороку організовує низку культурно-мистецьких заходів, різні конкурси, фестивалі, до яких залучає і учнівську молодь: Обласний огляд-конкурс у декламуванні словацької казки та поезії „Чарівність казки”, Обласний огляд-конкурс виконавців словацької народної пісні „Золотий соловей”, Обласне свято словацького народного мистецтва „Словенска веселіца”, яке „кочує” по населених пунктах області, в яких компактно проживають словаки, Обласний огляд-конкурс словацьких коляд, віршів, вертепів „Словацький бетлегем” та інші культурні заходи. В усіх цих заходах із задоволенням приймають участь не лише представники словацької спільноти, але також діти і молодь багатьох інших національностей. Це свідчить про те, що словацьку мову, словацьку пісню, словацький фольклор люблять і шанують усі жителі нашого багатонаціонального краю. За підтримки і сприяння в обласному центрі активно функціонує Центр словацької культури та загальноосвітня школа І – ІІІ ступеню, в якій учні вивчають словацьку мову і літературу, відроджують звичаї, традиції закарпатських словаків.

Закарпатська область України належить до регіонів України, які відзначаються динамікою розвитку прав і свобод, культури і духовності національних меншин. Від інших регіонів України Закарпатська область відрізняється тим, що межує із чотирма країнами і тут присутня висока етнічна концентрація. Цей край визначається толерантним співжиттям національних груп, які на цій території об’єднала їх історична доля.

Сьогодні на Україні сформовано політично-правову основу для забезпечення прав і свобод національностей. В минулих роках на Україні відбулися багато позитивних змін в галузі національної політики. Була прийнята демократична конституція і основні документи уряду про національну політику, збільшилася кількість національних шкіл, поступово розвивається культура національностей – створено нові культурні інституції, розширилася кількість національних періодичних видань, створилися нові культурні об’єднання. Виразно змінилося і положення словацької меншини на Україні.

Основою досягнутого прогресу в демократизації в останні роки, стали зміни у політичній культурі держави а також розширення нової системи пріоритетів і етнічних норм, які передбачають поєднання індивідуальної свободи і прав особистості з культурою соціальної відповідальності громадян.

Одним із найважливіших результатів є приєднання України до Європейської хартії регіональних або мов національних меншин, яка представляє визначний вклад побудови спільноти закладеної на засадах демократії і культурної різноманітності і допомагає оберігати і розвивати мови національних меншин, які традиційно використовуються на території даної держави, особливо у багатонаціональних регіонах, яким є Закарпаття.

У цій області створені відповідні умови для розвитку, самоорганізації і культурної діяльності представників усіх національностей. Для задоволення потреб національних меншин в Закарпатті створено сітку культурно-мистецьких інституцій а також відповідний інформаційний простір. У 1999 році створено в Ужгороді перший на Україні Центр культур національних меншин. Це державна культурно-інформаційна, організаційно-методична інституція, завданням якої є допомагати у відродженні культурного життя національних меншин, забезпечувати їх потреби особливо в області мистецтва, літератури і масмедіях, поглиблювати співпрацю і контакти між національними товариствами.

Хоча, в цілому, ситуацію в області у забезпеченні прав національностей на Україні можемо характеризувати як задовільну, проте бачимо і перспективні напрями подальшого розвитку. Зокрема:

реалізацію і виконання основних рекомендацій ради Європи і ОБСЄ, які стосуються прав національних меншин;
вдосконалення інституційного апарату захисту прав національних меншин;
прийняття якісно нового закону про право національних меншин на національно-культурну автономію;
вдосконалення подальшого розвитку правового статусу національних меншин на Україні тощо.

Хочу зупинитися ще на одному важливому питанні, яке викликає у нас велике занепокоєння – це збереження словацької літургії при богослужіннях у костелах в населених пунктах, де компактно проживають словаки. В кінці 90-их років поступово відновилися богослужіння у костелах в місцях компактного проживання словаків, в тому числі і в Ужгороді та Мукачеві. У 1993 році було відкрито новий костел у с. Анталовці, а в 1999 році було освячено новий костел у смт. Довге Іршавського району, де також богослужіння проводилися словацькою мовою. У ювілейному 2000 році в Ужгороді було освячено і відкрито перший катехетичний центр на Закарпатті. Матіца словенська на Закарпатті реалізувала проект міністерства закордонних справ Словацької Республіки, завдяки якому було виготовлено вікна та двері згадуваного катехетичного центру. Підставою для одержання гранту була мотивація, що центр буде служити і чисельній словацькій громаді (адже він знаходиться в районі де проживає багато словаків). Тут також проводилися богослужіння словацькою мовою, регольні сестри із Словаччини проводили заняття з дітьми та молоддю словацькою мовою.

Словацька літургія використовувалася практично в 15 костелах на Закарпатті: Великому Березному, Перечині, Тур’я Реметі, Гуті, Оноківцях, Сторожниці, Глибокому, Середньому, Анталовцях, Кольчині (Фрідєшові), Довгому, Лисичові, Ужгороді та Мукачеві. Тут працювали регольні сестри та священники із Словаччини, допомагали у підготовці дітей та молоді до сповіді, вінчання, вивчали духовні та народні пісні, готували сценки. Одним словом, духовне і релігійне життя словацької громади після падіння тоталітарного режиму розвивалося більш ніж задовільно. Діяльність священників і регольних сестер із Словаччини є важливим вкладом не лише у розвиток духовного і християнського життя словаків нашого краю, але і важливим вкладом у збереження та розвиток словацької мови. Адже кожна година Божого Слова є водночас і годиною словацької мови, якщо при цьому використовується словацька літературна мова.

На жаль, в останні роки ситуація з використанням словацької мови при богослужіннях та катехизації змінилася. У багатьох костелах поступово почали заводитися так звані змішані словацько-українські чи навіть словацько-російські богослужіння. Катехизація дітей та молоді у більшості випадків проводиться лише українською мовою (навіть регольні сестри зі Словаччини використовують при катехізації українську мову, якою вони часто дуже слабо володіють). Нинішня ситуація особливо несприятливо впливає на молоду генерацію і є надзвичайно тривожною. Адже поступом часу і та маленька частка словацької мови, яка використовується при богослужіннях чи катехизації буде зовсім ліквідована. Здається, що такий підхід Мукачівської діецезії може призвести до повної ліквідації словацької мови як мови церковних обрядів і призвести до нового істинного випробування словацької національної спільноти на Закарпатті.

Передчасним є стверджувати, що питання правового, економічного чи соціального захисту меншин достатньо і в повній мірі вирішені. На жаль, у повсякденному житті постійно виникають питання, які необхідно вирішувати.

Вірю, що прийнята у лютому 2016 року Національна стратегія розвитку громадянського суспільства в Україні, а також новий закон України про освіту, який буде прийнято, діюча нормативно-правова база з питань забезпечення прав і свобод національних спільнот сприятиме створенню сприятливих належних умов для формування та інституційного розвитку організацій громадянського суспільства, а також забезпеченню міжсекторальної співпраці.